Дружина мандрівника в часі

Головний персонаж, бібліотекар Генрі Детембл, страждає від рідкісного генетичного захворювання, яке спричиняє неконтрольоване переміщення у часі. Ці мандрівки цілком непередбачувані, зазвичай вони викликані стресом та хвилюванням. Протягом довгих років він подорожує у минуле, де зустрічає свою майбутню дружину. Сто п'ятдесят чотири зустрічі з дорослим незнайомцем з майбутнього перевертає життя Клер з ніг на голову: вперше вона зустрічає його у шість років, а востаннє у день свого вісімнадцятиріччя. Коли через два роки відбувається зустріч Клер та Генрі в реальності, Клер уже знає Генрі, а Генрі бачить її вперше. Більше того, він починає свої мандрівки у дитячі роки Клер лиш після їхнього весілля, створюючи, таким чином, спільні спогади.

Усе своє життя Клер проводить в очікуванні. В дитинстві вона з нетерпінням чекає появи таємничого гостя з майбутнього, тоді два роки чекає знайомства з Генрі в реальному часі, а тоді знову чекає його повернення з його мандрівок у часі. Клер-дитина та доросла Клер по черзі чекають свого Генрі: адже часто-густо стається так, що залишивши свою дружину в теперішньому часі, Генрі потрапляє до неї ж, але до минулого. Клер порівнює себе з Пенелопою, яка вічно чекає на свого Одіссея. Очікуванння проходить через усе її життя: від раннього дитинства до глибокої старості.

На тлі безкінечного очікування Клер, подорожі у часі втрачають свою принаду. Але повністю розвіює міф про ідеалізовані мандрівки у часі сам стан головного героя: подорож у часі — це важка та небезпечна хвороба. Генрі весь час порівнює приступи свого захворювання то з епілепсією, то з шизофренією. Пережиток, який на власній шкірі відчуває Генрі по вінця повний болю: нудота, запаморочення, втрата орієнтації. В минуле головний герой завжди потрапляє голим, тому першопочатковим завданням для нього є пошуки одягу та їжі. Подорожі до Клер, де на нього завжди чекає теплий одяг, прихисток та їжа, — лиш мала частина його мандрівок в минуле. Часто він потрапляє туди, де його ніхто не знає і не може йому допомогти. Наприкінці роману це спричинить до трагічних наслідків.[1]

Одрі Ніффенеггер наділяє свого героя свободою дій в просторово-часовому континіумі. Однак, «все трапляється так, як трапляється, і стається це лиш один єдиний раз», тому мандрівки Генрі в минуле не можуть змінити теперішнє. Свобода волі, як каже сам Генрі, дана людині тільки в теперішньому, адже минуле вже пройшло, а майбутнього ще немає. Таким чином, людина здатна змінити себе і оточуючий світ лишень у теперішньому часі.[2]

На основі книги знятий однойменний фільм 2009 року — «Дружина мандрівника в часі».

• О. Ніффенеґґер. Дружина мандрівника в часі. — Харків : «Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 592 с. — ISBN 978-617-12-1526-9.

• Камовникова Н. Е. Путешествие во времени глазами женщины XXI века: одри Ниффинеггер и ее «Жена путешественника во времени» // Труды Санкт-Петербургского государственного университета культуры и искусств. — 2012. — Вип. 192. (CC-BY)

• Уривок українського перекладу