Душа на сторожі

Олену Телігу зараховують до Празької школи української поезії. Але її поезія вирізнялася з-поміж поетичних зразків інших пражан. Юрій Шерех називав її вірші "приватними листами світові", а саму авторку - "поеткою життєвого шалу, в ліриці якої помітно справжню жіночість і чуттєвий бунт проти хандри буднів".

Для лірики Олени Теліги характерне гармонійне поєднання пристрасті й розуму, інтимних душевних порухів та гучних громадянських переживань. У багатьох віршах збірки «Душа на сторожі» лунають націоналістичні мотиви. Юрій Бойко пише, що націоналізм Олени Теліги не є сумою догм чи скрижалем істин, які можна вивчити: «Націоналізмом є всеохопний світогляд і нове світовідчування, це прозирання у мряковину майбутнього, це ступання твердою ногою серед хаосу, який треба організувати у форму нової самосвідомості». Кожен вірш просякнутий автобіографізмом, що дає право називати її поезію лірично-біографічною. Суб'єкт лірики дуже виразний: йому тісно у сірій буденності, він бажає вирватися за її межі; для нього краще смерть, ніж одноманітне животіння; маятник його життя із великою амплітудою коливається від ненависті до любові. Для створення цих протиставлень поетеса використовує засоби експресіонізму.

Тема кохання в поезіях розкита досить широко. Володимир Державін так означує особливості розкриття цієї теми в Олени Теліги: "Любов не є «оргаїстичним сп'янінням пристрастю», де в людині уповні проявляється її тваринне єство. Кохання підносить індивіда до метафізичної межі земного життя, до того божественного первня, який вбачає в Еросі філософія Платона, до спозираня феноменального буття sub specie aeternitatis — під поглядом вічності.

Вірші збірки написані переважно п'яти- або шестистопним ямбом із перехресним римуванням. У поетичних текстах в різних трансформаціях трапляється багато символів, пов'язаних зі стихіями природи (вогонь, вітер, вода), які несуть емоційне навантаження. Авторка не вдається до витворювання нових образів-символів, та натомість майстерно послуговується давнім надбанням української поезії, щоб пронизливо говорити про болючі сучасні їй проблеми. Структура віршів Олени Теліги добре продумана. Найчастіше авторка використовує контраст, рідше - проводить кілька образів у тексті паралельно, а в останніх рядках зазвичай бачимо поєднання цих образів. У фіналі поезій найчастіше буває узагальнення алегоричного порядку:

Я руцi, що била, — не пробачу —

Не для мене переможний бич!

Знай одно: не каюсь я, не плачу,

Нi зiтхань не маю, нi злоби.

Тiльки все у гордiсть замiнила,

Що тобою дихало й цвiло,

А її тверда й холодна сила

Придушила тепле джерело.

Але нaвiть за твою шпiцруту

Стрiл затрутих я тобi не шлю,

Бо не вмiю замiнять в отруту

Вiдгорiле соняшне — “люблю”.

• Поворот
• «Сьогодні кожен крок — хотів би бути вальсом…»
• Літо
• «Я руці, що била — не пробачу…»
• Вірність
• Без назви
• 1933—1939
• «Гострі очі розкриті в морок…»
• «Махнуть рукою! Розіллять вино…»
• Напередодні
• «Усе — лише не це! Не ці спокійні дні…»
• Безсмертне
• Неповторне свято
• Чоловікові
• Вечірня після
• Мужчинам
• «Моя душа й по темнім трунку…»
• Життя
• Лист
• Сучасникам
• Засудженим

• "Прапори духа" (1947)
• "О. Теліга. Збірник" (1977)
• "Полум'яні вежі" (1977)

"Вечірня пісня" - виконує Василь Лютий

• Моренець В. П. Оксиморон : літературознавчі статті, дослідження, есеї / Володимир Моренець. - К. : [Аграр Медіа Груп], 2010. - 526 с.
• Теліга О. Душа на сторожі : вибір з поезій / Олена Теліга. - [б. м.] : Культура, 1946. - 31 с. (посилання на електронний варіант - http://diasporiana.org.ua/poeziya/581-teliga-o-dusha-na-storozhi/)
• Теліга О. І. Вибрані твори / Олена Теліга ; упоряд. Осип Зінкевич ; [передм. Ростислав Семків]. - Вид. 3-тє. - К. : Смолоскип, 2014. - 531 с. : портр., фотогр.
• Шевельов Ю. Без металевих слів і без зітхань даремних / Гр. Шевчук (Юрій Шерех) // Олена Теліга : Збірник / Ред. О. Жданович. – Київ–Париж-Лондон–Торонто–Нью-Йорк–Сідней : Фундація ім. О. Ольжича, Вид-во ім. О. Теліги, 1992. – С. 452-461.