Діармайт мак Майл на м-Бо

Діармайт мак Майл на м-Бо (ірл. — Diarmait mac Maíl na mBó) верховний король Ірландії. Час правління: 1063—1072. Король Ленстеру, король Дубліну, король Островів. Один з найвидатніших верховних королів Ірландії у переднорманську епоху — його вплив і влада поширювались за межі Ірландії — на Уельс, острів Мен, на Гебридські та Шетландські острови і навіть на Шотландію та Англію.

Основні королівства Ірландії та королівство Міде — особисті володіння верховного короля Ірландії в ХІ столітті.
Діармайт мак Майл на м-Бо
Народився
Fernsd, Вексфорд, Ленстер
Помер 7 лютого 1072(1072-02-07)
Діяльність монарх
Титул Верховний король Ірландії
Рід Uí Ceinnselaigd
У шлюбі з Dearbforgail (?)d
Діти Murchad mac Diarmatad і Énna mac Diarmatad

Походження та історичний фон

Діармайт мак Майл на м-Бо належав до клану О'Хейннселайг (ірл. — Uí Cheinnselaig) — з групи кланів південно-східного Ленстеру, що називали туатом Фернс (ірл. — Ferns). Його батько — Доннхад мак Діармата (ірл. — Donnchad mac Diarmata) більш відомий як Маел на м-Бо (ірл. — Máel na mBó). До предків Діармайта належав король Ленстеру Крімханн мак Еннай (ірл. — Crimthann mac Énnai), що правив у V столітті. Його прадід — Домналл мак Келлайг (ірл. — Domnall mac Cellaig) належав до королів клану О'Хейннселайг (пом. 974). Матір'ю Діармайта була Айфе (ірл. — Aife) — дочка Гілла Патрайка мак Доннхада (ірл. — Gilla Pátraic mac Donnchada) — короля Осрайге. Діармайт мав рідного брата — Домналла Ремайра, чий син — Доннхад мак Домнайлл Ремайр (ірл. — Donnchad mac Domnaill Remair) став королем Ленстеру.

Клан О'Хейннселайг був сильним кланом в Ірландії, але його могутність була зламана в битві під Ах Селайг (ірл. — Áth Senaig) у 738 році. Суперника і ворогами цього клану був клан О'Дунлайнге (ірл. — Uí Dúnlainge) з північного Ленстеру і володів землями Наас і Кілдер і користувався підтримкою верховних королів Ірландії та королів Міде з клану Холмайн. Така ситуація була до часів короля Бріана Борума, що зламав могутність і безроздільне право на трон О'Нейлів. Занепад клану Холмайн, поразка клану О'Дунлайнге, який очолював Маел Морда мак Мурхада (ірл. — Máel Mórda mac Murchada), що в битві під Клонтарфом у 1014 році став на сторону вікінгів і був разом з ними розбитий, обумовили нове піднесення клану О'Хейннселайг.

У Х столітті вікінги черговий раз спробували завоювати Ірландію. Вони нещадно грабували острів і захопили низку територій, в тому числі Дублін. Але водночас вони будували в Ірландії міста і порти — до цього Ірландія була виключно аграрною країною. Королі Ленстеру мали вигоду від торгівлі і зв'язків з вікінгами, хоч і вікінги захопили їхні території на узбережжі — Дублін, Вексфорд, Вотерфорд. Після розгрому вікінгів королі Ленстеру зміцніли, захопивши міста вікінгів і їх землі.

Шлях до влади

Діармайт мак Майл на м-Бо як король Ленстеру уклав спілку з Ніаллом мак Еохада (ірл. — Niall mac Eochada) — королем Ольстеру щоб з обох боків чинити тиск на королівства Міде, Брега та Дублін, що були під контролем верховних королів Ірландії. Спілка виявилась успішною — Ленстер зміцнив свій вплив і владу і захопив Дублін.

У 1042 році Діармайт мак Майл на м-Бо став королем Ленстеру і поставив свого сина Мурхада королем Дубліна. Маючи під своїм контролем найбільші міста країни Діармайт мак Майл на м-Бо міг тепер претендувати на трон і корону верховних королів Ірландії, що він і зробив і скинув з трону свого попередника — Доннхад мак Бріайн у 1063 року. Доннхад мак Бріайн зрікся влади і став пілігримом.

У 1066 році Англію захопили нормани, розбивши прихильників англійського короля в битві під Гастінгом. Сини короля Гарольда ІІ Годвінсона втекли з Англії і знайшли притулок в Ірландії у короля Діармайт мак Майл на м-Бо. У 1068 році Діармайт почав готувати флот для вторгнення в Англію.

Смерть

Але цим планам не судилося бути реалізованими. Діармайт мак Майл на м-Бо вів війну з суперником — Конхобаром О'Маелсехалінном (ірл. — Conchobar Ua Maelsechalinn) — королем Міде. Діармайт загинув під час битви під Наваном (сучасне графство Міт) 7 лютого 1072 року.

Літопис Чотирьох Майстрів" так пише про його загибель:
«Діармайт мак Майл на м-Бо — король Ленстеру, король Ах-Клях, король Леах-Мога-Нуадат був вбитий і обезголовлений в битві під Одва у вівторок, 7 лютого в битві з Конхобаром О'Маелсехалінном — королем Міде. Разом з Діармайтом були вбиті сотні ватажків вікінгів та багато ленстерців. Про цю смерть Гіллафадрайг О'Феаргайле (ірл. — Gillaphadraig O'Fearghaile) — лорд Фортуаха сказав так:

Два, ще сім десятків років після тисячі

Після народження Христа

У цьому році Діармайт -

Перша людина в Ленстері

Був по зрадницьки вбитий.

Діармайт рудий,

Хто був звитяжним у війнах,

Чия смерть зробила світ бідним,

Забрала героїв Ладранна з їх кораблями,

Юнаки миловидні полягли там

Разом з вождями Клера і Куаланна

Шумить тужливо вітер,

Бо загинув король Ріади — король великої доблесті

На пагорбі Муйлленн Хулл,

Де був хоробрий король у сильній фортеці

Шалений вогонь зради спопелив усе,

Не знайшлось жодного героя,

Що наважився б битися з ним.

Це кривава рана у моєму серці,

Для господаря Кайдруїма було не просто

Знищити нашого благородного ватажка

Не вгамується дух Діармайта,

Не бути там завтра миру.»

Джерела

(англ.)

  • Annals of the Four Masters
  • Bracken, Damian (2004), «Mac Briain, Donnchad (d. 1064)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford: Oxford University Press, retrieved 6 March 2008
  • Bracken, Damian (2004), «Ua Briain, Toirdelbach [Turlough O'Brien] (1009—1086)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford: Oxford University Press, retrieved 6 March 2008
  • Byrne, Francis John (1973), Irish Kings and High-Kings, London: Batsford, ISBN 0-7134-5882-8
  • Hudson, Benjamin (2004), «Diarmait mac Máel na mBó (d. 1072)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford: Oxford University Press, retrieved 6 March 2008
  • Hudson, Benjamin (2005), Viking Pirates and Christian Princes: Dynasty, Religion and Empire in the North Atlantic, Oxford: Oxford University Press, ISBN 0-19-516237-4
  • Ó Cróinín, Dáibhí (1995), Early Medieval Ireland: 400—1200, The Longman History of Ireland, London: Longman, ISBN 0-582-01565-0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.