Егіз Борис Ісаакович

Борис Ісаакович Егіз (при народженні Борух Егіз; 30 липня [11 серпня] 1869(18690811), м. Одеса — 23 вересня 1946, м. Вільнюс) — художник-портретист, педагог, член та секретар Товариства південноросійських художників[1], член-засновник Товариства художників ім, К. Костанді.

Егіз Борис Ісаакович
При народженні Борух
Народження 30 липня (11 серпня) 1869
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 23 вересня 1946(1946-09-23) (77 років)
  Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Національність караїм
Країна  Російська імперія
 СРСР
Жанр портрет
Навчання Одеська малювальна школа
Діяльність художник

Біографія

Борис Егіз народився в Одесі 30 липня 1869 року в купецькій сім'ї караїмів. Батьки були проти того, щоб син став художником, але Борис здобуває освіту у 2-ій Одеській гімназії (закінчив у 1889 році) та паралельно у Одеській малювальній школі. Тут його наставниками стають Киріак Костанді[2], Геннадій Ладиженський, Л. Іоріні. За період навчання художника нагороджено 6 медалями, та у 1890 році було прийнято без екзаменів на навчання до Петербурзької Академії мистецтв у старший натурний клас до П. П. Чистякова.

З 1893 року — член ТПРХ.

У 1894 році Егіз закінчує навчання в Академії з медаллю та званням класного художника. З 1896 по 1897 р. продовжує навчання у Франції, де в Парижі в Академії Жульєна та Колороссі вчиться у Жана-Поля Лорана та Бенжамена Констана. Відвідує музеї Парижа, Венеції, Флоренції, Берліна, Дрездена, Мюнхена, Відня.

Повернувшись до Одеси з 1897 по 1920 рік викладає малювання у гімназіях міста, дає приватні уроки, бере участь у виставках ТПРХ, першому салоні В. Іздебського.

З 1904 по 1909 був секретарем Товариства південноросійських художників.

У 1920 році працює заступником завідучого музейним фондом, у 1918—1921 — помічник директора музею витончених мистецтв Одеси.

Після смерті Костанді (1852—1921) у 1922 році Егіз став одним з членів-засновників Товариства художників Костанді. Але вже восени того ж року Егіз виїхав до Константинополя, де мав роботу як портретист та викладач малювання.

У 1938 році Борис Егіз переїхав до сестри Віри Егіз (1871—1950) у Вільнюс. З 1944 року — член Спілки художників Литовської РСР.

Помер у 1946 році у Вільнюсі.

Творчість

Борис Егіз прославився як майстер салонного портрету, але також відтворював жанрові сцени та сільські пейзажі.[3]

Творчий доробок художника знаходиться у колекціях Нью-Йорка, Парижа, Лондона, Рима, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Вільнюса та Одеси.

В Одеському художньому музеї збереглась графіка майстра.[4]

У 2010 році Литовський художній музей експонував виставку творів Б. Егіза з власних запасників та приватних колекцій. Також дослідниками творчості художника у Вільнюсі видано книгу-альбом «Бари Эгиз. Живопись, рисунки».[5]

Цікавою є епістолярна спадщина Б. Егіза, та його спогади про І. Айвазовського[6], К. Костанді[7] та ін.

Примітки
  1. Барковская, О.М. (2014). Товарищество южнорусских художников. Библиографический справочник.
  2. Сторчай, О. Матеріали до творчої біографії Киріака Костанді.
  3. ЭГИЗ Борис (Барух) Исаакович.
  4. Калмановська, Л.Н. Одесский художественный музей. Графика. Скульптура..
  5. Презентация альбома «Бари Эгиз. Живопись, рисунки».
  6. Егіз, Б.І. Мои воспоминания об И.К. Айвазовском.
  7. Егіз, Б.І. Воспоминания о К.К. Костанди.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.