Едвард Вільям Кук

Едвард Кук походив з родини з давніми художніми традиціями; його батько і дядько були відомими граверами. Він дуже рано освоїв ремесло гравірування і проявив цікавість до морської тематики (особливо до вітрильників), і вже у віці 18 років опублікував серію довершених гравюр і малюнків у збірці під назвою «Fifty plates of shipping and craft» (1929). Наступними стали збірки «Twelve Plates of Coast Sketches: Brighton» (1830) і «The British Coast» (1831), а згодом всі три серії були перевидані як «Sixty-Five Plates of Shipping and Craft»[1].

Едвард отримав чимало користі від порад колег свого батька — Кларксона Стендфілда (чиїм головним послідовником у маринизмі він став) і Девіда Робертса. У 1833 році почав займатися живописом, а у 1835 році вперше виставив свої роботи у Королівській академії мистецтв і Британському інституті. До цього часу його стиль по суті вже сформувався.

Він подорожував і малював з величезним інтересом на батьківщині і за кордоном. З огляду на свою любов до великих майстрів голландського живопису XVII століття у 1837 році відвідав Нідерланди, куди повертався регулярно протягом наступних 23 років, вивчаючи ефекти узбережного ландшафту і світла, а також роботи голландських Старих майстрів. Він також відвідував Скандинавію, Іспанію, Францію, Північну Африку і, передусім, Венецію[2]. Кука «надзвичайно приваблював Острів Вайт, і під час творчого візиту 1835 року він ґрунтовно вивчив місцеві рибальські човни і верші для омарів; найбільше його захоплював берег моря, усипаний різноманітним камінням, рибальським спорядженням, хвилерізами і маленькими дерев'яними пристанями».

Загалом у 1835–1879 роках в Королівській академії мистецтв він представив 129 своїх робіт, a в Британському інституті — 115.

Едвард Кук також мав серйозні інтереси в галузях природознавства і геології. Він був членом Ліннеївського товариства, Геологічного і Зоологічного товариств, Товариства збирачів старожитностей. У 1840-х роках він допомагав своєму другу, садівникові Джеймсу Бейтману, в облаштуванні знаменитих садів Biddulph Grange у Стаффордширі, зокрема, з орхідеями і рододендронами. Його геологічні інтереси, зокрема, посприяли тому, що у 1863 році він був обраний членом Королівського товариства. У 1863 році він також став членом Королівської академії мистецтв[3].

• 
  Сан-Джорджо-Маджоре у Венеції
• 
  Тихий день на Шельді
• 
  Венеція
• 
  У лагуні Венеції
• 
  Захід сонця у лагуні Венеції

• Cooke, E. W. Fifty plates of shipping and craft (London, 1829).
• Cooke, E. W. «Sixty five plates of shipping and craft»