Едіакарій

Едіакарій (венд, вендська система, вендський комплекс) — підрозділ верхнього протерозою, представлений комплексом пізньопротерозойських гірських порід, які лежать безпосередньо під породами кембрійської системи. Віковий інтервал — від приблизно 635 до 542,0±1,0 млн років тому[3].

Едіакарій
Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду бл. 8 %[1]
(40 % від сучасного рівня)
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду бл. 4500 ppm[2]
(у 16 разів більше доіндустріального періоду)

Палеозоологічно і палеогеографічно едіакарій чітко відособлений від рифею і кембрію, але більш тяжіє до фанерозою, ніж до рифею. Породи едіакарію простежені на всіх континентах. На території України гірські породи едіакарію поширені в межах Волино-Подільської плити, де представлені льодовиковими відкладами (тилітами) потужністю до 50 м, на яких залягає потужна, до 550 м, товщина вулканогенних порід, перекритих осадовими, переважно морськими, відкладами. У відкладах едіакарського періоду виявлено рештки давніх безскелетних організмів і водоростей.

Офіційну назву було затверджено Міжнародною спілкою геологічної науки в березні 2004 і оголошено в травні того ж року.

Едіакарська фауна

Землю населяли м'якотілі істоти — перші з відомих і широко поширених багатоклітинних тварин.

У відкладеннях цього періоду залишки живих організмів є рідкісними, тому що тоді ще не було організмів, що мали скелет. Тим не менш у деяких місцезнаходженнях збереглося немало відбитків м'якотілих істот.

Примітки
  1. Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg
  2. Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png
  3. International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за вересень 2010)

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Малаховская Я. Е., Иванцов А. Ю. Вендские жители земли. Архангельск, изд-во ПИН РАН : 2003. 48 с. (рос.)
  • Оновлені стратиграфічні схеми нижнього і верхнього венду України / В. Я. Веліканов, В. Г. Мельничук // Геологічний журнал. – 2014. – № 4. – С. 43–56.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.