Ед II

Походив з династії Капетингів. Старший син Гуго II, герцога Бургундії, та Феліції-Матильди де Майєн. Здобув класичну освіту для тогочасного феодала, насамперед військову. В першій половині 1130-х років брав участь у війнах з маврами у війську свого кузена Афонсу, графа Португалії. Під час коронації Людовіка VII в 1137 році Ед відмовився присягнути йому.

У 1143 році, після смерті свого батька, успадкував герцогство Бургундію. Відійшов від політики попередника стосовно вірності по відношенню до королів Франції. У 1145 році він одружився з донькою графа Шампані і Блуа, цим суттєво зміцнив свої позиції у Франції. Започаткував традицію носіння на зброї прапора свого герцогства.

Відзначався задиркуватим характером, полюбляв здійснювати розбійницькі напади на подорожуючих Бургундією. За це йому у листі 1150 року дорікнув папа римський Євген III. Натомість герцог надав значні пожертвування монастирям Сіто, Фонтей та Квінсі.

У 1155 році після тиску з боку папи римського Адріана IV.У 1160 році поліпшив свої стосунки з королем Людовиком VII, за якого вийшла заміж Адель, сестра дружини Еда II.

У 1161 році відправився на прощу до Палестини, проте помер там у 1162 році. Рештки повернуті до Бургундії й перепоховані у Сіто. Новим герцогом став малолітній син Гуго, замість якого правила його мати.