Елдфріт

Походив з династії Еоппінгів. Старший син Освіу, короля Нортумбрії, та Фіни, доньки верховного короля Ірландії Колмана Ріміда. Народився близько 630 року, коли батько Елдфріт все ще перебував у Дал Ріаді у вигнанні.

Він не повернувся з батьком до Берніції у 633 році, а виховувався матір'ю згідно ірландським звичаям. Ельдфріт отримав гарну освіту в монастирі Мальмсбері, при цьому він був не богословом, а, скоріше, філософом.

У 685 році, коли загинув на війні з піктами бездітний король Егфріт (зведений брат Елдфріта), Ельдфріту вдалося зайняти трон Нортумбрії. Він став першим королем Нортумбрії, який сам керував обома частинами королівства — Дейрою і Берніцією.

Ельдфріт відмовився від агресивної політики попередників й перейшов до оборони. Тому правління цього короля тривало переважно мирно. Елдфріт навів порядок в королівстві, зміцнив кордон з Мерсією ровами і валами.

За часів Ельдфріта авторитет церкви в Нортумбрії був уже дуже високий. Священики й абати були вже не лише духовними пастирями, але й великі землевласниками. Завдяки підтримці короля монастирі в Монквермут-Ярроу, Вітбі та Рипоні стали центрами освіти, науки, торгівлі і встигли накопичити неабиякі багатства. Хоча Йоркська архієпархія, створена для Пауліна, ще продовжувала формально існувати, кафедра залишалася вільною, а Нортумбрійськиа церква підпорядковувалася Кентерберійському архієпископу.

У 686 році до Нортумбрії повернувся Вільфрід з приписом від папи римського Івана V відновити опального єпископа на кафедрі в Еофервіку. Елдфріт відмовився підкоритися Івану V, поставивши за єпископа Бозу. Вільфрід був змушений шукати притулку в Мерсії. Водночас підтримував Кутберта та Едберта, що один за одним були єпископами Ліндісфарну.

Король усіляко підтримував поширення освіти. Надавав значні кошти для утримання науковців. Вважається один з найбільш культурних володарів свого часу. Розпочато створення Ліндісфарнського євангелія.

Йому вдалося замиритися з усіма сусідами, окрім піктів. У 697 році проти Піктії було розпочато похід, під час якого у 698 році війська супротивника на чолі із королем Бруде IV завдали поразки Нортумбрії, в битві загинув військовий очільник останньої Беортред.

У 702 або 703 році організував церковний собор в Аустерфільді, де були присутні єпископи з усіх англосаксонських королівств та Бертвальд, архієпископ Кентерберійський. Тут розглядалося питання щодо повернення Вільфріда на кафедру в Елфервіку. Втім усі відкинули можливість останнього знову стати єпископом.

Елдфріт помер 704 року в Дріффілді після тяжкої хвороби. Після його смерті в Нортумбрії почалася війна між військовиком Едвульфом і сином короля Осредом.

Дружина — Кутберга, донька Кенреда Вессекського.

Діти:

• Осред (696—716), король у 705—716 роках
• Осрік (700—729), король у 718—729 роках
• Оффа (д/н—750)
• Осана, черниця

(англ.)

• David W. Rollason: Northumbria, 500—1100: Creation and Destruction of a Kingdom. Cambridge University Press, 2003, ISBN 978-0521813358.
• Yorke, Barbara. The Conversion of Britain: Religion, Politics and Society in Britain c. 600—800. London: Longman, 2006. ISBN 0-582-77292-3.