Електронний журнал

Електро́нні журна́ли, езини (коротка форма терміну е-журнал) — види періодичних журнальних видань, які публікують у одному з електронних форматів ASCII-текст, HTML, EXE, FLASH або PDF і розповсюджуються через комп'ютери. Зазвичай, у вигляді езинів виходять видання з вузькими цільовими групами читачів.


Визначення терміну

Електронний журнал є ширшим поняттям для різних його видів, таких як езини, дискові журнали, електронні копії друкованих копій, сайти з періодичним поновленням матеріалів та інші. Електронним журналом може бути будь-який журнал у електронному вигляді, навіть той, що не розповсюджується у мережі.

В англійській мові існує чіткий поділ на e-journal (наукові періодичні видання) та e-magazine (розважальна періодика), а також популярна в англомовному інтернеті назва езин походить від англійського терміну англ. zine — вузькоспеціалізований самовидавний журнал субкультури або спільноти. Термін Езин увійшов у мовний обіг, хоч в Українській мові існує лише термін електронні журнали, що поділяються на підвиди — за методом розповсюдження: мережеві та дискові. Дискові журнали виходили на дисках та касетах. Зараз вони майже припинили своє існування.

Визначення терміну українськими дослідниками

У наукових роботах українських науковців класифікація електронних журналів виписана детально. Т. Ярошенко визначає: «Електронний журнал — періодичне електронне видання, що є закінченим електронним ресурсом і містить групу електронних документів (статей), що пройшли редакційно-видавничу обробку та призначені для довготривалого зберігання, розповсюдження в комп'ютерних мережах у незмінному вигляді.» Вона обґрунтовує назву оригінальні електронні журнали, щоб відділити їх від електронних копій журналів.[1]

Дослідник Салига П. Г. у своєму дисертаційному дослідженні дає таке визначення: «Мережевий електронний журнал — це самостійне продовжуване електронне видання, що є структурно завершеною групою матеріалів аналітичних жанрів, які пройшли редакційно-видавничу обробку та призначені для розповсюдження в комп'ютерних мережах у незмінному вигляді.»[2]

Історія електронних журналів

Першими почали виходити у електронному вигляді дискові журнали. У 1978 році виходить на касетах CLOAD magazine. У мережі ARPA виходили дайджести — періодичні збірки повідомлень з форумів BBS. Одним з перших був TCP-IP Digest, що був присвячений уведенню нового протоколу TCP/IP. Першими почала видавати езин команда американських хакерів під назвою CULT OF THE DEAD COW (Культ Мертвої Корови) в 1984 році, який і видають понині. Найвідомішим хакерським езином періоду до HTML був журнал Phrack. Тривалий час тематика таких видань була виключно комп'ютерною. Основною характеристикою езинів, на відміну від інших мережевих ресурсів, — це періодичність виходу (або серіальність). Згодом багато електронних видань перейшли на простіші у користуванні технології, такі як форуми, блоги. Сьогодні переважна більшість езинів має мистецьке та радикально-політичне спрямування. В Україні езини з'явилися у 2005-му році, коли паралельно вийшло два видання — «НАШ» (був аналогом друкованого журналу) та виключно мережевий «Бійцівський клуб» (bklub.ho.ua). В 2007 виходять мистецькі езини Ротт та Дуршлаг.

Обкладинка PDF езину Дуршлаг

Приклади електронних журналів

Прикладами служать телеграфне агентство, що публікує інтернет-новини на німецькому сайті http://www.intern.de, українські часописи «Перехід-IV», Станіславівський натураліст, російське видання на http://www.algo.ru, спеціалізоване видання «ІТ-Аналітика», що публікує науково-популярні та аналітичні матеріали світу інформаційних технологій.

Іноді електронні журнали поєднуються з допоміжними спеціалізованими базами даних. Наприклад, «El-бухгалтер» поєднує щотижневий електронний журнал, який містить аналітичні матеріали з бухгалтерського обліку, податкового та господарського права, із щоденно оновлюваною базою даних з українського законодавства.

Хакерські езини

Мистецькі езини

Найпоширенішим тематичним різновидом електронних журналів є мистецькі езини.

Українські мистецькі езини

Архіви езинів

Див також

Примітки
  1. Ярошенко, Т. О. (2010). Електронні журнали в системі інформаційних ресурсів бібліотеки (українська). Знання. с. 215.
  2. Салига, Павло (2014). Дисертація: ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕРЕЖЕВИХ ЕЛЕКТРОННИХ ЖУРНАЛІВ ЯК ЯВИЩА МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ (українська).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.