Електро-вейв

Електро-вейв, також електронік-вейв[1], синтвейв[2], синтівейв[3], синтесайзер-вейв і техно-вейв[4] з 1980-х років є міжнародною назвою виконавців з жанру нью-вейв, які у своїй музиці опирались в основному на синтетичну основу (наприклад, Depeche Mode, Гері Ньюман, Анна Кларк і Psyche).

З точки зору звукових характеристик піджанр підтримувався передовими синтезаторами, такими як Moog Prodigy, Korg MS-20 , Roland Juno-60, Roland Jupiter-8, послідовності Circuit Pro 1, Oberheim OB-8, Yamaha DX7 і Casio FZ-1.

Передумови виникнення

Одним з перших треків у жанрі вважається " Being Boiled ", випущений в 1978 році британською групою The Human League.

Пізніше цей термін почали використовувати стосовно таких групам, як «The Invincible Spirit»[1][5] та « Second Voice», які, починаючи приблизно з середини 1980-х років, почали поєднувати типові елементи нью-вейву та різкі електронні звукові структури, і ця суміш жанрів — іноді під впливом EBM — повністю оформилась в середині 1990-х років. На відміну від чистого, мінімалістичного ЕBМ, акцент тут був зроблений на різноманітність та мелодійність. Пітер Спіллс з "Project Pitchfork ", однієї з рушійних сил вейв-сцени на початку 1990-х років, таким чином висловився з цього приводу:

Наразі є дуже багато речей, які звучать по-справжньому сухо, по-справжньому стерильно. Ми намагаємося створити щось інше: мелодійне і разом з тим різке, але передусім атмосферне, просторе! Прослуховування не має бути таким, ніби ти проеціюєш малюнок на стіну. Воно має викликати почуття.[6]

Межі дарк-вейву часто були розмиті. Особливо характерними перетини з іншими жанрами були для таких виконавців, як The Eternal Afflict, Deine Lakaien і вищезгадані Project Pitchfork, які свого часу охрестили свій альбом Lam'bras як «позитивно-містичний напад на електро-вейв»[7].

Після того як численні проекти припинили свою діяльність у середині 1990-х років або пройшли принципову зміну стилю, сьогодні електро-вейв вважається в основному вимираючим жанром. Лише деякі групи, такі як «The Frozen Autumn», в даний час роблять музику в цьому жанрі.

Класифікація

На відміну від розпливчатих правил синт-попу, який в основному відноситься до доступної, електронної поп-музики, яка виникла з розвитком синтезаторів, поняття електро-вейв , а точніше синт-вейв об'єднало групи музикантів, які використовували електронні інструменти в пост-панку і нью-вейві, і намагалися зберегти грубий, необроблений стиль та експериментувати з панком у своїх композиціях (наприклад, за допомогою різких текстів).

Електро-вейв є близьким до електропанку і Minimal Electro, хоча кордони між жанрами доволі розмиті. Іноді Minimal Electro навіть підпорядковувався електро-вейву і вважався його ранньою формою. Починаючи з 2004 року, було випущено десятки музичних збірок, зі словами електро-вейв та синт-вейв у назві, що охоплює широкий спектр нью-вейв музики 1980-х років, базованої на використанні синтезаторів.[8][9][10][11][12][13][14][15][16]

Як альтернатива терміну електро-вейв використовувався техно-вейв. Термін Техно був розповсюджений у 1980-х роках як загальна назва для електронної музики (див. термін «техно» у 1980-х роках). Зв'язку з пізнішим жанром техно-хаус це поняття не має.

Альбоми з характерними для жанру ознаками
  • 1987 · The Invincible Spirit — Current News
  • 1987 · Poésie Noire — Tales of Doom
  • 1987 · Batz Without Flesh — Batz Without Flesh
  • 1989 · Batz Without Flesh — A Million Bricks
  • 1989 · The Fair Sex — Demented Forms
  • 1991 · Vanishing Heat — Hallucination
  • 1991 · The Eternal Afflict — Atroci(-me)ty
  • 1991 · Deine Lakaien — Dark Star
  • 1991 · The Mao Tse Tung Experience — Revlover
  • 1991 · Silke Bischoff — This is the New Religion
  • 1991 · Necrophilistic Anodyne — Raping Facts
  • 1991 · Project Pitchfork — Dhyani
  • 1992 · Project Pitchfork — Lam-'bras
  • 1992 · Second Decay — La Décadence Électronique
  • 1992 · Metronic — Mystic Moods
  • 1993 · Fortification 55 — Anthropology
  • 1993 · Aurora — The Land of Harm and Appletrees
  • 1993 · Individual Industry — Templum Probus
  • 1993 · Second Voice — Approaching Luna
  • 1996 · Second Voice — D.A.W.N. — The Collection
  • 1995 · Venus Walk — Side Effect
  • 1995 · The Frozen Autumn — Pale Awakening
  • 1996 · Morbus Kitahara — Reviving the Fading Light

Примітки
  1. Sven Freuen: Rezension zu einer 12inch-Maxi der Band The Invincible Spirit , New Life Soundmagazine, Heft-Nr. 45, November 1989, S. 6
  2. The Michigan Daily: Album-Rezension, 19. Oktober 1984
  3. Sven Freuen: Rezension zur Maxi-Single «Killing Desire» von Second Decay , New Life Soundmagazine, Ausgabe 46, Dezember 1989, S. 11
  4. Technoclub.de: History of Technoclub . Flyer des Technoclub Frankfurt (damals noch in der Diskothek No Name)
  5. Spex Musikmagazin: Die Profis für Electro Wave und Body Music. Werbung des Frankfurter Plattenladens «Marion's» , Ausgabe 2/88, Februar 1988, S. 54
  6. Glasnost Wave-Magazin: Interview mit der ehemaligen Electro-Wave-Band Project Pitchfork, Heft-Nr. 24, November/Dezember 1990, S. 22
  7. Zone Musikmagazin: Werbung für das Album Lam-'bras , Ausgabe 14/92, März 1992, S. 7
  8. Various Artists: Electro Wave
  9. Various Artists: Essential Electro Wave
  10. Various Artists: BIPPP: French Synth-Wave 1979/85
  11. Various Artists: Life in the Future: Swedish Post-Punk & Synth Wave 79-87
  12. Various Artists: Danza Meccanica — Italian Synth Wave 1982—1987
  13. Various Artists: VOD-Records presents 80's Minimal.Synth.Wave
  14. Various Artists: Rough Trade Shops Synth Wave 10
  15. Various Artists: DMDNMIX 64 / Synth Wave
  16. Various Artists: Domestic Landscape (Subterranean Synth-Wave Compilation)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.