Ельфи (Середзем'я)

Аварі (Несхітливі або Відступники) — це частина ельфів, що відмовилась іти на Захід, залишившись у Середзем'ї. Один з народів Моріквендів (Темних Ельфів), що ніколи не бачили Світла Дерев. У війнах проти Моргота аварі участі не брали. Після Війни Гніву інші ельфійські народи, що залишились у Середзем'ї зустріли багатьох аварі. Їх нащадки жили, зокрема, серед ельфів Морок — Лісу та Лоріену (галадріми).

Ваньяри (Ясні) — перше з елдарських племен на чолі з Інгве. Найпершими вирушили на Захід і дісталися Аману. Разом з нолдорами та частиною телерів мали назву Калаквенди (Ельфи Світла або Високі Ельфи, що були в Амані). Ваньяри мали золотаве волосся. Спочатку як і нолдори тривалий час жили в місті Тіріон на пагорбі Туна, найвищою з споруд якого була Вежа Інгве — Міндон — Енладіева. Потім переселились у Валлінор. Манве і Варда найбільше любили ваньярів.

Нолдори (Потайні, Мудрі) — друге елдарське плем 'я. На чолі з Фінве вирушили на Захід і дісталися Аману. Разом з ваньярами і частиною телерів отримали назву Калаквенди (Ельфи Світла або Високі Ельфи). Частина їх оселились у Тіріоні. Ауле та його майари найбільше любили нолдорів і навчили їх ковальському мистецтву. У горах нолдори знайшли самоцвіти і добували їх, також вони винайшли різноманітні знаряддя для тесання та обробки дорогоцінних каменів і вирізьблювали найкращі прикраси різної форми. Вони збагатили весь Валінор різноманітними прикрасами та коштовностями.

Королем нолдор був Фінве. Від його шлюбу з дружиною Міріель Сірінде народився син Куруфінве більш відомий як Феанор. Після смерті Міріель Фінве одружився вдруге з Індіс з ваньярів і мав від неї синів Фінголфіна, Фінарфіна та дочку Іріме.

Феанор мав семеро синів Маезроса Високого, Маглора Чудоспівця, Келегорма Прекрасного, Карантіра Темного, Куруфіна Умілого, Амрода та Амроса. Куруфін мав сина Келебрімбора, що у Другу Епоху правив королівством Ерегіон і викував сам Три Ельфійські Персні, а в спілці з Сауроном Сім Гномівських і Дев'ять Людських.

Фінголфін мав синів Фінгона — короля Півночі, Тургона — короля Гондоліну та дочку Арезель Білу. Сином Фінгона був Ерейніон Гіл — Галад.

Синами Фінарфіна були Фінрод Вірний (що згодом після заснування Нарготронда отримав прізвисько Фелагунд, Володар Печер), Ородрет, Ангрод і Аегнор. Також Фінарфін мав дочку Галадріель, що вийшла заміж за Келеборна з Доріату і в середині Третьої Епохи стала володаркою Лотлоріену.

Наймайстернішим з нолодорів був Феанор, що створив чимало прекрасних творінь найкращими серед яких були Сильмарили, що увібрали в себе Світло Дерев Валар. Коли Мелькор вбив Фінве і викрав Сильмарили Феанор та більшість нолодорів дали клятву ім 'ям Еру Ілуватара здобути їх знову, накликавши на себе Пітьму якщо ця обітниця не буде виконана. Таким чином, вони повстали проти волі валарів і рушили до Альквалонде, де стали вимагати в телерів, щоб вони відвезли їх до Середзем 'я, але ті відмовились, оскільки не хотіли виступати проти волі валарів. Наслідком цього стала різанина нолдорами телерів і захоплення кораблів. Тоді Суддя Валарів Мандос виголосив Вирок, згідно якого Валінор був відмежований від нолдорів, а ті будуть змушені поневірятись і всі їх справи обернуться проти них. Наслідком цих подій стали війни з Морготом, що раз по раз зруйнував всі королівства елдарів Белеріанду. Після Війни Гніву більшість нолдорів повернулись на Захід і оселились на Тол — Ересеа, позаяк до Валінору повертатись їм було заборонено після повстання й братовбивства в Альквалонде. Інші залишились у Середзем 'ї, оселившись у Ліндоні, Ерегіоні, Імладрисі та Лоріені

Верховними Королями нолдорів були Фінве, Феанор, Фінголфін, Фінгон, Тургон та Гіл — Галад. Останній залишився в Середзем 'ї по закінченні Першої Епохи, заснувавши королівство Ліндон. Разом з Еленділом уклав союз проти Саурона, що отримав назву Останнього. Загинув у 3441 р. Другої Епохи разом з Еленділом в поєдинку з Сауроном біля стін Барад -Дура. Після нього спадкоємцем мав стати Елронд Напівельф, але він відмовився від титулу Верховного Короля.

Фінарфін з невеликою частиною нолдорів залишився в Тіріоні, але його діти вирушили в Середзем 'я вслід за Феанором та його синами.

Телери (Останні, Задні) — найчисельніше з елдарських племен. Самі себе вони називали ліндари — співці. Їх вождів звали Елве (Тінгол) та Олве Під час Великого Походу телери розділились на декілька родів. Дійшовши до великої річки, згодом названої Андуїним і, побачивши за нею високий гірський хребет зведений Мелькором (згодом вони стали називатись Гітаелір — Імлисті гори, що у той час були значно вищими) частина з них злякались і повернули на південь вздовж течії Андуїна.

Це були нандори або зелені ельфи, що стали окремим народом і оселялись у долинах річок та водоспадів. Їх вождем став ельф Ленве з народу Олве. Нащадками нандорів були більшість ельфів Морок — Лісу та Лоріену (галадріми), а також мешканці ельфійського поселення Еллелонд в гирлі річки Мортонд (згодом у складі королівства Гондор). Вони жили там до 1981 року Третьої Епохи, коли останні з них відпливли до Аману.

Частина нандорів на чолі з Денетором сином Ленве прийшла в Белеріанд на початку Першої Епохи, коли на небі зійшли Сонце і Місяць. Вони оселились в Оссіріанді, отримавши назву лайквенди — зелені ельфи Оссіріанду. Після загибелі Денетора в першій битві за Белеріанд на вершині пагорба Амон — Ереб вони більше не мали ватажків.

Друга частина телерів залишилась у Белеріанді, отримавши назву синдарів або сірих ельфів, котрих також називали Ельфами Сутінків, заснувавши королівство Доріат, яким правив Елве або Елу Тінгол (Сірий Плащ). Самі себе вони називали езіл та езели. Також до синдарів належали народи краю Мітрім у Гітлумі та фалатріми, що оселились за порадою васала Володаря Морів Оссе у краї Фалас на березі Моря. Правителем ельфів Фаласу став Кірден. Своїм верховним королем синдари вважали Тінгола. Разом з лайквендами ці народи називали уманьяри, що були не з Аману. Аварі, нандори й синдари відносились до Моріквендів — Темних Ельфів. Проте самого Елу Тінгола відносили до Калаквендів — Ельфів Світла, оскільки він разом з Інгве, Фінве і Олве побував у Валлінорі перед Великим Походом.

З ельфів Доріату походили чоловік Галадріелі Келеборн та родини Амдіра, що у Другу Епоху став королем Лауреліндоренана (згодом Лоріен) та Орофера — короля ельфів Великого Зеленолісся (у Третю Епоху Морок — Ліс).

Нащадки синдарів, нандорів та нолдор складали населення королівств Ліндон, Ерегіон та Імладріс.

Третя частина телерів на чолі з Олве разом з ваньярами та нолдорами на острові Тол — Ересеа перенеслась у Аман. Одна їх частина залишилась на острові, заснувавши місто Авалонне (Гавань біля Валінору). Ці телери отримали назву фалмарі — морські ельфи і говорили відмінною від інших племен говіркою.

Інші оселились в Амані у краї Ельдамар (Ельфійський Дім), заснувавши місто Альквалонде (Лебедина Гавань), де оселився король Олве. Після викрадення Мелькором сильмариллів нолдори на чолі з Феанором вимагали в телерів Альквалонде щоб ті переправили їх на своїх кораблях до Середзем'я. Однак, ті відмовились, оскільки не хотіли виступати проти волі валарів, які були проти виходу нолдорів. Це спричинило першу братовбивчу різанину, в ході якої нолдори захопили кораблі. Під час Війни Гніву телери привезли на кораблях валарів, майарів і ваньярів до Белеріанду, однак самі, пам'ятаючи різанину в Альквалонде, на берег не зрушили.