Елізій (вулканічна провінція)

Вулканічна провінція Elysium (Єлисейське нагір'я, нагір'я Елізіум, нагір'я Елізій) — великий вулканічний регіон на Марсі, розташований на піднятті геологічного купола. Розмірами формація 1700 на 2400 км, і є другою за величиною вулканічною областю на планеті (після провінції Фарсида, лат. Tharsis).[1] Єлисейське нагір'я — наймолодший вулканічний регіон Марсу.[2] Центр цієї провінції розташований, поблизу гори Elysium Mons, за координатами 25.0° пн. ш. 147.2° сх. д. / 25.0; 147.2. Elysium Planitia — це велика рівнина, розташована південніше від вулканічної провінції, із центром у точці 3,0° пн. ш., та 154,7° сх. д.[3]

Elysium

Кольоризована топографічна мапа провінції Elysium та її околиць, виконана інструментом MOLA, що на космічному апараті Mars Global Surveyor. У центрі зображення — щитовий вулкан Elysium Mons, а також менші вулкани — Hecates Tholus та Albor Tholus справа вгорі та знизу, відповідно.
Координати	25.0° пн. ш. 147.2° сх. д. / 25.0; 147.2

На нагір'ї розташовані три великі вулкани — Hecates Tholus, Albor Tholus, Elysium Mons. Вони менші за вулкани Фарсиди, але значно більші за земні гори. Вулкан Elysium Mons висотою 13 км є найбільшим в радіусі 700 км.[1] Ще один великий вулкан, Apollinaris Mons, знаходиться далі на південь від інших, але він не є частиною провінції — його від неї відділяє рівнина Elysium. Окрім великих вулканів у провінції Elysium також є декілька районів із западинами (борознами) — Cerberus Fossae, Elysium Fossae, та Hephaestus Fossae.

На базі знімків, отриманих радіолокатором SHARAD на космічному апараті Mars Reconnaissance Orbiter, вченим вдалося визначити розміри системи підземних водних каналів Marte Vallis, які склали 50-100 метрів, та реконструювати деякі геологічні процеси в регіоні. Було показано, що за останні 500 млн років в регіоні відбулися катастрофічні повені, за масштабами схожі на земні, що сформували Ченнелд Скебленд в американському штаті Вашингтон, хоча раніше вважалося, що поверхня планети в цей час була вже повністю суха. Вчені припускають, що вода зберігалася в підземному резервуарі в нині прихованій частині борозен Cerberus Fossae. В ході тектонічної чи вулканічної активності, вода опинилася на поверхні і утворила гігантські потоки, що розлилися по регіону. Події відбувалися в два етапи — перший призвів до утворення невеликих русел, наступний — набагато більших. За відсутністю підходящих кліматичних умов для існування водойм на поверхні планети, вода з часом випарувалася.[2][4]