Еліксири Сатани

«Еліксири Сатани» або «Еліксири диявола» (нім. Die Elixiere des Teufels) — роман Ернста Теодора Амадея Гофманна, написаний у стилі готичного роману або темного романтизму. Роман опубіковано в 1815 році.

Еліксири Сатани
Die Elixiere des Teufels.Nachgelassene Papiere des Bruders Medardus
Видання 1815 року.
Жанр роман
Автор Ернст Теодор Амадей Гофман
Мова німецький
Опубліковано 1815

Сюжет

Чернець Медард, від імені якого ведется оповідь, не може протистояти спокусі скуштувати диявольський еліксир, який пробуджує в ньому ниці пристрасті. Предметом його жадання стає прекрасна Аврелія. За намовою свого допельгенгера Медард скоює злочин за злочином, включно з убивствами. Він навіть зазіхає на життя Аврелії, яка повинна стати його дружиною, хоча насправді доводиться йому сестрою. Нарешті він кається в своїх злочинах і в знак каяття створює цей рукопис.

Аналіз

Сюжет роману навіяний романом «Ченець» Меттью Грегорі Льюїса, опублікованого 1796 року. Твір стилізовано під популярний в той час готичний роман, проте він певною мірю пародує цей жанр, і його можна віднести до зрілого романтизму. Гротескні образи твору відображають черговий етап розвитку стилістики Гофмана, за авторським визначенням, «в манері Калло».

Значну роль у сюжеті відіграють релігійні мотиви, що загалом не властиво для творчості Гофмана. Почасти це пов'язано з тим, що роман призначався для масового читача. У романі знайшло своє відображення захоплення Гофмана музикою, живописом і архітектурою. Лейтмотивом проходить тема зловісного двійника, до якої письменник неодноразово звертався.

Вплив

Перше видання «Еліксирів сатани» побачило світ в Берліні в 1815 і 1816 роках як дві книги кишенькового формату. У 1827-му, через п'ять років після смерті автора, роман був перевиданий. Відтоді його перевидавали неодноразово. Генріх Гейне, прочитавши роман Гофмана, писав:

У «Еліксирах диявола» укладено найстрашніше і страхітливе, що тільки здатний придумати розум. Наскільки слабкий у порівнянні з цим «Чернець» Льюїса, написаний на ту ж тему. Кажуть, один студент в Геттінгені зійшов з розуму від цього роману ".

Англійською мовою роман першим переклав шотландець Роберт Пірс Джілліс. Його переклад побачив світ у червні 1824 року. У тому ж місяці його приятель Джеймс Хогг опублікував роман «Сповідь виправданого грішника», в якому мотиви книги Гофмана перенесені в Шотландію, а загадковий двійник витлумачений як породження злочинного свідомості, на яке головний герой перекладає відповідальність за свої погані вчинки і імпульси.

Російською мовою роман був перекладений три рази. Перший переклад В. Л. Ранцова був виданий в 1897 році в складі повного зібрання творів Гофмана. Другий переклад був здійснений Н. А. Славятинським для видання роману в 1984 в серії «Літературні пам'ятники». Третій переклад виконаний В. Б. Мікушевичом для зібрання творів Гофмана і виданий в 1994 році. Роман був однією з улюблених книг В. Брюсова, який орієнтувався на нього при роботі над «Вогненним ангелом».

Примітки
  1. ↑ Генрих Гейне. Собр. соч. в 10 томах. Т. 5. — М.: Гослитиздат, 1956. — С. 88.
  2. ↑ Patrick Bridgwater. The German Gothic Novel in Anglo-German Perspective. Rodopi, 2013. ISBN 9789401209922. P. 331.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.