Еміліано Бігіка

Еміліано Бігіка (італ. Emiliano Bigica, нар. 4 вересня 1973, Барі) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року входить до тренерського штабу клубу «Фіорентина».

Еміліано Бігіка
Еміліано Бігіка
Еміліано Бігіка у складі «Барі». 1994 рік.
Особисті дані
Народження 4 вересня 1973(1973-09-04) (48 років)
  Барі, Італія
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1989-1991 «Барі»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1991–1992 «Емполі» 7 (0)
1992–1993 «Потенца» 27 (0)
1993–1995 «Барі» 60 (2)
1995–1999 «Фіорентина» 60 (0)
1999–2001 «Наполі» 2 (0)
2001 «Салернітана» 11 (0)
2001–2002 «Наполі» 11 (0)
2002–2003 «Ночеріна» 14 (0)
2003–2004 «Мантова» 10 (0)
2004–2005 «Потенца» 16 (0)
2005–2007 «Новара» 22 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2007–2009 «Новара»(юн.)
2009–2010 «Віджевано»
2011–2012 «Вербанія»
2012–2013 «Спортінг Беллінцаго»
2014–2016 «Емполі»(юн.)
2016–2017 Італія U-17
2017– «Фіорентина»(мол.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Фіорентину», з якою став володарем Кубка та Суперкубка Італії. Також грав за молодіжну збірну Італії, у складі якої став чемпіоном Європи 1994 року.

Ігрова кар'єра

Народився 4 вересня 1973 року в місті Барі. Вихованець футбольної школи клубу «Барі».

У дорослому футболі дебютував виступами за команди Серії С1 «Емполі» та «Потенца», а 1993 року повернувся в рідне «Барі». Там у першому ж сезоні він допоміг клубу вийти до Серії А, в якій провів ще один рік.

Своєю грою у вищому дивізіоні Бігіка привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якої приєднався 1995 року за 6 мільярдів лір[1]. Відіграв за «фіалок» наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. За цей час 1996 року виборов титул володаря Кубка Італії та став володарем Суперкубка Італії.

В подальшому протягом 1999—2002 років захищав кольори клубів «Наполі» та «Салернітана» у Серії Б, а з початку 2003 року став грати у клубах Серії С2 «Ночеріна», «Мантова» та «Потенца».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі Серії С1 «Новара», за який виступав протягом 2005—2007 років.

Виступи за збірні

Залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став молодіжним чемпіоном Європи 1994 року у Франції.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця залишився у «Новарі», тренуючи юнацьку команду, де пропрацював з 2007 по 2009 рік.

З липня 2009 року став працювати головним тренером, очолюччи аматорські італійські команди 2016 року став Італія U-17 , тренував юнацьку збірну Італії один рік.

Протягом тренерської кар'єри також очолював команди клубів «Віджевано» з Серії D, а потім «Вербанія» та «Спортінг Беллінцаго» з Еччеленци.

Згодом з 2014 по 2016 рік працював з юнацькою командою «Емполі», з якою 2015 року став фіналістом чемпіонату Італії до 17 років[2]..

4 серпня 2016 року він був призначений тренером юнацької збірної Італії до 17 років[3], а 18 липня 2017 року став тренером молодіжної команди «Фіорентини», з якою він досяг у сезоні 2017/18 фіналу турніру Віареджо і фіналу молодіжного чемпіонату Італії, втім в обох вирішальних матчах програли одноліткам з «Інтернаціонале».

Титули і досягнення

Як гравця
«Фіорентина»: 1995–1996
«Фіорентина»: 1996
1994

Примітки
  1. Panini, ред. (23). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 12 (1995-1996). с. 10.
  2. Allievi, Roma campione d'Italia: Empoli battuto 2-1. Totti: "Siamo i migliori". Процитовано 4 серпня 2016.
  3. La Figc ufficializza gli staff: con Zoratto c'è la Panico, allenerà i ragazzi dell'U16. Процитовано 4 серпня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.