Еміліо Бадіні

У дорослому футболі дебютував 1913 року виступами за «Болонью»[2], в якій провів вісім сезонів, взявши участь у 38 матчах чемпіонату. У складі «Болоньї» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,63 голу за гру першості. Його старший брат Анджело Бадіні і молодші брати Чезаре Бадіні і Аугусто Бадіні також грали за «Болонью». Для того, щоб відрізнити їх, Анджело називали Бадіні I, Еміліо — Бадіні II, Чезаре — Бадіні III, а Аугусто — Бадіні IV[3].

Протягом 1921—1922 років захищав кольори команди клубу СПАЛ.

Завершив професійну ігрову кар'єру через травму у клубі «Віртус Болонья», за який виступав протягом 1922—1923 років.

31 серпня 1920 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії проти збірної Норвегії (2:1) на Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені та забив переможний гол в додатковий час[4]. Через два дні Бадіні взяв участь у грі проти іспанців, де Італія поступилась 0:2 і припинила боротьбу. Цей матч був останнім для Еміліо, який незважаючи на це став першим гравцем «Болоньї», що виступав за збірну Італії[5].

Помер 5 серпня 1956 року на 60-му році життя у місті Болонья.