Енергетика Італії
Енергетика Італії орієнтується на довізну сировину. Електроенергетика забезпечує потреби держави в електроенергії.
До 2030 року водень повинен зайняти 2% в кінцевому споживанні енергії, а до 2050 року його частка має зрости до 20%.[1]
Нафтова промисловість
В Італії домінує нафтова промисловість (понад 70%). Через брак енергетичних ресурсів країна змушена імпортувати переважну кількість потрібних для нафтової економіки (95% від споживання) та природного газу (60%). З країн Перської затоки нафта надходить морськими шляхами, переробляється на нафтопереробних підприємствах, які знаходяться в портових містах. З Росії та Алжиру експортується газ газопроводами, прокладеними по дну Середземного моря.[2]
Електростанції
Теплові електростанції
На ТЕС виробляється понад 200 млрд кВт/годин — це 65%, основна частина електроенергії в Італії. В Італії ТЕС працюють на імпортному та власному вугіллі, частково на нафті. Орієнтуються на споживача, тому розміщуються біля нафтопереробних заводів, або у великих містах у центрі Італії та на узбережжях Лігурійського, Тірренського, Адріатичного морів.
Гідроелектростанції
30% електроенергії виробляють ГЕС, що розміщені на альпійських річках, повний гідроресурс яких оцінюється у 56 млрд.кВт.[3]
Атомні електростанції
у 1987 році в Італії пройшов всенародний рефередум, який дав негативне рішення, щодо роботи АЕС в Італії. Тому АЕС в Італії не працюють. Існують окремі об'єкти альтернативної енергетики.
Посилання
- Італійська воднева стратегія: до 2050 року водень повинен зайняти 20% в кінцевому споживанні енергії. kosatka.media (рос.). Процитовано 2 грудня 2020.
- Юрківський В.М. Географія країн світу – Промисловість Італії. Електроенергетика Італії.
- Промисловість Італії. geograf.com.ua.