Енку

Відповідно до різних джерел за життя створив 120 тис. статуй та статуеток буддистських божеств, з яких жодна не повторювала іншу. Втім тут можливо присутня плутанина. Енку дав обітницю зробити стільки, але натепер відомо лише про більше ніж 7 тис. таких робіт. Разом з тим тематика робіт майстра надзвичайно різноманітна. Це різко відрізняє Енку від сучасних йому скульпторів-професіоналів, які обмежувалися зображеннями Будди, Аміди, Каннон і небагатьох інших. Енку виконував зображення не лише різноманітних буддійських божеств, але і божеств синтоїстського пантеону, портрети черниць, пустельників, відомого поета давнини Какіномото Хітомаро, легендарного героя Хіда — Сукуна, автопортрети тощо. Багато творів присвячено божествам, що є покровителями людей праці.

Багато його праць грубо вирізані з пнів або шматків дерева, вирубані кількома ударами сокири. Скульптура ніколи не була для Енку самоціллю. Він розглядав її лише як засіб проповіді. Так само і люди, яким він залишав свої фігурки, бачили в них не твори мистецтва, а об'єкти поклоніння. Скульптуру Енку вони наділяли чудодійними надприродними властивостями, магічними силами. Деякі статуї Енку служать в молитвах про померлих членів родин, їх процвітання в потойбічному житті. Тисячі цих скульптур можна тепер побачити по всій Японії. Особливо часто вони зустрічаються в префектурі Гіфу.

У скульптурних роботах Енку виявляється його почуття форми і матеріалу, виразність пластики, лінії, кольору досягає в них часто рівня незбагненного. Образи кажуть про любов скульптора до матеріалу, до його природної текстури, прихованим в ньому виразним властивостям. Енку був схильний побачити і виявити художні цінності, що криються в дереві. Багато фігур вирубані так, немов скульптор прагнув лише вивільнити живий дух образу, який був укладений в самому матеріалі.

Швидкість, з якою Енку робив скульптури, вилилася в дивовижну по силі й оригінальності манеру майстра. Після обробки сокирою Енку потім закінчував роботу різцем з лезом завдовжки 12—15 мм. У виборі матеріалу майстер себе не обмежував, використовуючи кипарисовик туполистий, японський кедр (сугі), сакуру, сосну, інші види деревини, а також каміння й кістки. Для Енку характерна кругла скульптура, оброблена лише з трьох боків. Це пояснюється культовою приналежністю його скульптури. Звідси і фронтальность, властива практично всім його роботам, коли увага концентрується на передньому плані, несе основне навантаження. Скульптури надзвичайно компактні: без шії, руки статуй, атрибути становлять єдине ціле з її тілом. Автор свідомо вдається до порушення пропорцій, деформації фігур. У його скульптурах невідповідність обсягів служить одним із засобів посилення виразності.

Скульптура Енку протягом багатьох десятиліть залишалася невідомою не тільки для широкого кола людей, але практично для всіх мистецтвознавців. Тривалий час про неї знали тільки деякі любителі народного мистецтва. У жовтні — листопаді 1957 року ці фірми організували дві виставки робіт Енку: в Гіфу і Такаяма (центр Хіда). Лише тоді мистецтвознавці серйозно зацікавилися Енку. Але навіть після цього було потрібно не менше 3 років, щоб домогтися проведення першої великої виставки робіт скульптора в Камакурі. З цього часу починаються активні пошуки робіт Енку, які тривають дотепер.

З доробку Енку відомо до 1500 віршів-вака. Вони об'єднані у збірки «Кеса Нідзі хяку-сю» («Сто віршів, що містять два символи Кеса») і «Отоко вакасі ута» («Чоловічі дитячі пісні»). Крім того деякі вірші було вірзано на зворотньому боці низки статуй роботи Енку. Головними темами були природа, зміна сезонів, гірську практики автора, ліричні чуття тощо.