Енґадін

Для верхнього Енгадіну (рет. Engiadin'Ota) характерне рівне дно долини (нім. Talboden), що лежить на висоті 1600–1800 м. Тут розташовані численні озера (Енгадінське поозер'я: Зільсерзее, Сільвапланське озеро, озеро Чампфер та озеро Санкт-Моріц). В лісах розповсюджені сосни та модрини; є льодовики — особливо в бокових долинах. Через своє географічне положення в цій долині переважають кліматичні зони від високогірної до субальпійської, а зима тут — одна з найхолодніших серед альпійських долин. Галявини в долині оточені крутими схилами, над якими височіють снігові вершини. На тіньових схилах на півдні тягнуться хвойні ліси, а над ними — альпійські галявини; можна добре розрізнити горизонтальну межу. Верхній Енгадін через перевал Берніна з'єднується з долиною Пушлав (Поскьяво), а через перевал Малоя — з долиною Брегалья. На півночі Юлійський перевал з'єднує його з Верхнім Гальбштайном, а перевал Альбула – з долиною річки Альбули. Північно-східна частина верхнього Енгадіну в напрямку нижнього Енгадіну називається Ла Плайв.

Малоя, Зільс, Сільваплана, Сурлей, Чампфер, Санкт-Моріц, Челеріна, Понтрезіна, Самедан, Бевер, Ла Пунт-Чамуешч, Мадулайн, Цуоц, Шчанф, Цінуошчел.

У нижньому Енгадіні (рет. Engiadina Bassa) перепад висот більш суттєвий (від 1610 до 1019 м). Нижній Енгадін з'єднується через перевал Флюела із долиною Ландвассеру біля Давоса, а через перевал Офен із долиною Валь Мюштаір. Окрім того, з 1999 року існує залізничне сполучення до Преттігау через тунель Ферайна, який разом із Юлійським перевалом (взимку може бути закритий) та залізницею Альбула в Верхньомі Енгадіні є практично єдиним сполученням з рештою Швейцарії, яке відкрите цілий рік.