Епідемія чуми в Києві у 1770-1771 роках

Епідемія чуми в Києві у 1770—1771 роках — спалах чуми, який відбувся в Києві у 1770—1771 роках у межах потужної епідемії, що відбулася того часу в Російській імперії.

У Києві у 1770 році генерал-губернатор запізно, через недооцінку ситуації, що склалася, віддав наказ про організацію карантинних заходів, доручивши це лікарю з командою з 50 солдатів. Солдати палили багаття з дьогтем на ринках і вулицях із метою обкурювання населення. Вони відокремлювали здорових від хворих. Здорових вивозили в карантин на один із дніпровських островів. Для госпіталізації хворих довелося додатково до численних лазаретів відкрити ще й Кловський палац, призначений тільки для проживання царських осіб при приїзді їх до Києва. Трупи померлих у оселях родичі та сусіди змушено викидали на вулиці, щоб уникнути спалення заражених будинків, бо це було прописано російською владою, при цьому це стосувалося тільки бідних верств міста Києва. На трьох заставах по дорогах до Києва один хірург оглядав подорожуючих і затримував їх у карантинних пунктах. Присланий з Петербурга гвардії майор Ізмайлівського полку Шипов із командою солдатів і 8 лікарями здійснював охорону зовнішнього периметра міста. Спалював села, де з'являлися чумні, а також майно населення. Жителі міста здавали речі у скринях на зберігання в церкві й монастирі, але влада забирала їх і теж палала. У підсумку з кінця серпня по 15 листопада 1770 р. загинуло майже 6 000 жителів з 20 тис. Померли переважно ремісники і працівники, оскільки багатії і чиновники магістратури виїхали з міста і жили у позаміських жачних будинках. У Софійському монастирі померло 50 ченців і 70 прислужників.