Ерос Манджгаладзе
Ерос Манджгаладзе (нар. 3 березня 1925 р. в с. Ганірі, Самтрейдійському район, Грузія) — грузинський актор.
Ерос Манджгаладзе | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
3 березня 1925[1] Самтредський муніципалітет, Імереті, Грузія | |||
Помер |
26 січня 1982[1] (56 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР | |||
Поховання | Дідубійський пантеон | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Тбіліський театральний інститут ім. Шота Руставелі | |||
Заклад | Грузинський державний академічний театр імені Шота Руставелі | |||
IMDb | nm0541830 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Життєпис
Перші спроби як актора були в шестирічному віці, коли він зіграв роль зайчика. Бажання піти стежками акторської професії з'явилося після залучення хлопчика в спектакль Зази Мачабелі, що приїзджав зі своєю постановкою в ті краї.
Після закінчення школи Манджгаладзе подає документи до театрального — спроба виявилася невдалою, але наполегливого юнака зараховують, як вільного слухача. Повторна спроба вступу на акторський факультет 1941 року стала успішною.
З першого ж року навчання Ерос поєднував навчання з дикторською роботою в Державному радіокомітеті Грузії, де повідомляв останні новини з фронту. Згодом, вже в мирний час, він не одноразово був коментатором футбольних матчів, воєнних парадів та ведучим різних заходів, приурочених до дня міста та народних гулянь.
Перша роль в професійній кар'єрі актора була в спектаклі «Міщани» режисера Георгія Товстоганова ще ід час його навчання. Дебютна робота після закінчення акторського факультету — вистава «Глибоке коріння».
Акторський талант Ероса Манджгаладзе дозволяв йому грати різножанрові ролі — від комедійних до трагічних.
Особисте життя
Актор був одружений Оленою Кіпшидзе, але шлюб швидко розпався і Манджгаладзе до кінця життя мешкав один. Розрадою для митця став пес на ім'я Танго, що був подарований йому в Москві.
Актор не розлучався зі своїм домашнім улюбленцем навіть під час гастролей театру, куди завжди брав його з собою.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Використані джерела
1. За матеріалами статті газети «24 години», випуск № 8(від 13-18 березня 2010 року)(рос.)