Еуфімія Ельська
Еуфімія Ельська (нім. Euphemia von Oels), зустрічаються варіанти імені Іфігенія, Оффка, Офігка (нім. Ephigenia, Offka, Offigka), (нар. близько 1390—1400 — пом. 1444) — герцогиня Ельська з династії Сілезьких П'ястів, донька герцога Ельського Конрада III та Гути, жінки невідомого походження; дружина курфюрста Саксонії Альбрехта III, а після його смерті — князя Ангальт-Цербсту Георга I.
Еуфімія Ельська | |
---|---|
нім. Euphemia von Oels | |
| |
5-а курфюрстіна-консорт Саксонії | |
Початок правління: | 14 січня 1420 |
Кінець правління: | 27 листопада 1422[1] |
Інші титули: | княгиня-консорт Ангальт-Цербсту (1432—1444) |
| |
Попередник: | Барбара Лігницька |
Наступник: | Катерина Брауншвейг-Люнебурзька |
| |
Дата народження: | близько 1390—1400 |
Дата смерті: | 1444 |
Місце смерті: | Священна Римська імперія |
Чоловік: |
1) Альбрехт III 2) Георг I |
Діти: |
Від першого шлюбу: не було Від другого шлюбу: Анна, Маргарита, Ядвіґа, Марія, Ядвіґа, Барбара |
Династія: | Сілезькі П'ясти, Асканії |
Батько: | Конрад III |
Мати: | Гута |
Біографія
Еуфімія народилась близько 1390—1400 років. Була донькою княжича Конрада III Ельського та його дружини Гути, походження якої невідоме.[2] Мала п'ятьох братів з іменем Конрад та сестру Ядвіґу. Землями князівств Ельсу, Козле, Битому та Сцинави до червня 1403 року керував її дід Конрад II, після чого його змінив батько дівчинки. У 1412 році Конрад III і сам пішов з життя.
14 січня 1420 стала дружиною курфюрста Саксонії Альбрехта III. Оскільки Саксонія була виснажена війнами, її наречений отримав прізвисько Бідний. Дітей у них не було.
У листопаді 1422 під час полювання подружжя зупинилося у сільському домі поблизу Аннабургу. Вночі будинок несподівано загорівся, і курфюрст з дружиною рятувалися через вікно в одній білизні; кілька слуг загинуло у вогні. Альбрехт був настільки вражений тим, що трапилося, що через кілька днів помер.
Наступного року імператор Сигізмунд передав вакантне герцогство і титул курфюрста Саксонії одному зі своїх прихильників, маркграфу Мейсена Фрідріху IV.
Еуфімія отримала місто Лібенверда як удовину долю і оселилася в місцевому замку. Там вона почала проводити масштабні будівельні роботи, в ході яких до 1424 року був зведений парадний замок[3] поруч зі старим.[4] Також володіла селами Варенбрюк, Гоенляйпіш, Лаузіц і Берга-бай-Шлібен, які платили їй податки та поставляли продукти.[5]
15 квітня 1423 року подарувала вівтар місту Лібенверда. У 1424 році на День Святої Барбари також презентувала Лібенверді шматок лісу та дванадцять лук.[6] У документі від 10 грудня 1431 року заповіла пастору Лібенверди та його брату право на село Кельс. У цьому ж документі згадується Герман Шаф як войт міста.[7]
У 1432 році взяла другий шлюб із князем Ангальт-Цербсту Георгом I. Для нареченого це також був другий союз. У подружжя народилося кілька доньок:
- Анна (1435—1492) — була двічі одружена, мала шістьох дітей у другому шлюбі;
- Маргарита (?—?) — померла в ранньому віці;
- Ядвіґа (?—?) — померла в ранньому віці;
- Марія (?—?) — черниця у Брені;
- Ядвіґа (?— до 1516) — черниця у Брені;
- Барбара (?—?) — черниця у Брені.
Деякі джерела називають матір'ю двох молодших доньок третю дружину Георга — Софію Гойнштайнську.[8] Інші вказують, що Еуфімія народила лише Анну та Марію.[9]
Померла у 1444 році.
Вшанування пам'яті
- У 2011 році на Любвартській башті, яка залишилася від замку Лібенверди, було відкрито меморіальну дошку, присвячену Еуфімії Ельській.[10]
Генеалогія
Конрад I | Еуфімія Битомська | Казимир I Цешинський | Еуфімія Мазовецька | ? | ? | ? | ? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Конрад II | Агнеса Цешинська | ? | ? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Конрад III | Гута | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Еуфімія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- Відомості про Альбрехта III (нім.)
- Конрад III Старий (пол.)
- Існував до 1888 року.
- Замок Бад-Лібенверди (нім.)
- Селище Берга (нім.)
- Christian Schöttgen: Inventarium diplomaticum historiae Saxoniae Superioris. Das ist, verzeichnis derer Uhrkunden der Historie von Ober-Sachsen, darinnen Keyserliche, Chur- und Fürstliche Schenckungen, Privilegia, ... Documenten ... in chronologischer Ordnung von a. 500. bis 1741. enthalten. 1747, Sp. 376 (нім.)
- Hermann Knothe: Das ritterliche Geschlecht der Schaff im Meißnischen und in der Oberlausitz. In: Neues Lausitzisches Magazin. Band 44, 1868, стор. 19–26. (нім.)
- Генеалогія Георга Ангальт-Цербстського (англ.)
- Еуфімія Ельська (нім.)
- Стаття «Пам'ятник герцогині Оффці у Любвартской вежі» від 15 грудня 2011 року (нім.)
Посилання
- Сілезькі П'ясти (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Еуфімії Ельської (англ.)
- Генеалогія Альбрехта Саксонського (англ.)
- Генеалогія Георга Ангальт-Цербстського (англ.)