Житомирська обласна бібліотека для юнацтва

Житомирська обласна бібліотека для юнацтва є сучасним інноваційним культурно-освітнім та інформаційним центром для молоді, методичним центром з питань бібліотечного обслуговування юнацтва, що здійснює свою діяльність згідно з принципами доступності, інформативності, багатофункціональності і комфортності, відповідно до запитів молодих користувачів та осіб, які опікуються вихованням молоді.

Житомирська обласна бібліотека для юнацтва
Країна: Україна
Тип: Публічна
Адреса 10014, вул. Грушевського, 9, м. Житомир
Заснована у 1979 році
Директор: Люблянська Олена Василівна
Сайт: ylibrary.zt.ua

Житомирська обласна бібліотека для юнацтва заснована у 1979 році. Вона сьогодні є однією з найбільших книгозбірень у регіоні, виступає методичним і координаційним центром для бібліотек області, що обслуговує юнацтво, центром культурного дозвілля молоді. Щорічно бібліотека обслуговує 19 тис. користувачів, яким видається понад 333 тис. примірників видань, відвідування закладу становить 107 тис. на рік.

Документний фонд бібліотеки налічує понад 80 тис. видань. Створено електронний каталог, до якого внесено понад 25 тис. записів, електронна база користувачів бібліотеки. Бібліотека надає читачам доступ до мережі "Інтернет" з 4 стаціонарних комп’ютерів та через мережу "Wi-Fi".

При бібліотеці працює арт-вітальня «Від серця до серця», молодіжна школа правових знань, розмовний клуб з вивчення англійської «English explorers Club», відбуваються заняття у гуртку «Німецька мова для початківців», літня ігротека для підлітків, реалізується проект «Літературний Stand-Up» (організатор Максим Гладунець).

Бібліотека реалізує ряд суспільно-важливих ініціатив: літній денний табір для підлітків Library Camp; школу жестової мови, програму «Турбота має адресу»для обслуговування молоді з інвалідністю.

Бібліотека є методичним центром для публічних бібліотек області з питань обслуговування молодіжної та юнацької аудиторії, організовує тематичні навчання фахівців бібліотек, здійснює видавничу діяльність, ініціює та координує проведення обласних акцій з популяризації книги та читання.

Мережа бібліотек, що обслуговують юнацтво, станом на 01.01.2020 р. охоплює 702 структурні підрозділи, зокрема:

- бібліотеки для юнацтва – Коростишівська міська бібліотека для юнацтва, бібліотека-філіал № 5 міської Новоград-Волинської ЦБС;

- 1 відділ для юнацтва – Молодіжний центр «М-Формація»;

- 3 абонементи – Андрушівська, Черняхівська районні бібліотеки, Коростенська міська ЦБС;

- 17 кафедр з обслуговування юнацтва;

- 676 юнацьких груп.

Протягом 2019 року юнацькими структурними підрозділами публічних бібліотек області було обслужено понад 76 тис. користувачів.

Бібліотека розміщена у будівлі – пам’ятці архітектури місцевого значення. Будинок збудований на початку XX століття та належав родині місцевих дворян Андрія і Миколи Аршеневських.

Історико-архітектурна довідка

Будинок споруджений на вул. Михайла Грушевського,9 (колишня Іларіонівська) не пізніше 1908 р. Розташований в системі рядової забудови однієї з центральних магістралей міста, що дублює Київську вулицю.

Побудований як міський будинок відомої житомирської родини Аршеневських, яка мала у приміському селі Крошня (нині район в північній частині Житомира) великий маєток і особняк (нині територія агроекологічного коледжу), а також кам’яний кар’єр, в якому видобували камінь і виготовляли бруківку для замощення вулиць Житомира. Розташовується у великій садибі, що була придбана батьком Андрія та Миколи – Олександром Андрійовичем Аршеневським ще на початку 1880-х рр.

Ця садиба займала велику частину кварталу між вулицями В. Петербурзькою (Покровська), Іванівською (Степана Бандери) та Іларіонівською (Михайла Грушевського). Крізь неї по діагоналі від В. Петербурзької до Іванівської пролягав провулок, що так і називався: «провулок Аршенєвського».

У садибі Аршеневських (в бік Іларионівської, вздовж провулка та на Іванівській) згодом господарі побудували 9 кам’яних (в т.ч., два двоповерхових житлових) та дерев’яних будинки і три господарські споруди. На терені цієї величезної садиби розташовувався сад, город і, навіть, невелике озеро (ставочок) із зеленим острівцем посередині.

Частину будівель родина Аршеневських здавала в оренду. Зокрема, для виробничих потужностей фабрики лайкових рукавичок Гілярія Трибеля, а також як житлові. В трьох будинках мешкали брати Микола і Андрій (на Іванівській та вглибині В. Петербурзької).

Андрій Олександрович Аршеневський, зокрема, був полковником у відставці, з 1895 р. – депутатом Волинського губернського депутатського зібрання,

з 1905 р. – почесним мировим суддею, згодом предводителем дворянства у Житомирському повіті.

Рідний брат Андрія – Микола – теж полковник у відставці, з 1905 р. – депутат Волинського губернського депутатського зібрання. І з цього ж року згадується у документах за адресою їх садиби на розі Іларіонівської та В. Петербурзької (очевидно, будинок, до якого згодом було прибудовано №9 по вул. М.Грушевського). Микола Олександрович був помітним громадським діячем, зокрема, у місцевому земстві.

До 1917 р. в будинку №9 приміщення орендували поліцейська частина та штаб 5-ї артилерійської бригади. На першому поверсі розміщувалася бакалійна лавка.

На сьогодні в садибі Аршеневських вціліли лише два будинки: двоповерховий, в якому розташовувалася фабрика Г. І. Трибеля (перпендикулярно вул. М.Грушевського), та житловий двоповерховий будинок (вздовж вул. М. Грушевського – №9), в якому розміщується обласна бібліотека для юнацтва. Обидва будинки прибудовані наріжними кутами один до одного. Житловий будинок (№9) є пам’яткою архітектури місцевого значення – двоповерховий, цегляний потинькований, деталі фасаду виділені відповідним фасадним пофарбуванням, в плані близький до квадрату, перекриття пласкі, дах двохсхилий. Що стосується архітектурно-будівельної історії будинку №9, то він має так звану «однофасадну архітектуру», тобто оздоблення здійснено лише на головному фасаді. На бокових - воно відсутнє, брандмауерні стіни первісно не мали навіть вікон. Це було продиктовано садибно-рядовим характером забудови вулиці за яким бокові фасади будинків закривали від огляду або сусідні будівлі або щільне озеленення садиб.

Головний фасад виконаний в так званому цегляному стилі, що використовував декоративні якості лицьової обпаленої цегли зі стилізованими готичними та ренесансними деталями. Автором проекту, судячи з «почерку» зодчого і періоду спорудження, можливо був місцевий архітектор Мечислав Лібрович.

Трьохвісна композиція фасаду утворена двома неглибокими різновеликими ризалітами, кути яких виділено лопатками. Динамічний характер фасаду надають високі тридільні щипці ризалітів, в яких варіантно змінюються мотиви стрільчастих арок. Біфорії другого поверху правого ризаліту поєднані напівциркульною рустованою аркою.

Центральна частина фасаду другого поверху з напівциркульними вікнами, розділеними лопатками, була акцентована балконом (не зберігся). У ризаліті праворуч розміщувалася лавка із суміщеними вузькими вікнами і дверима (сьогодні влаштовано другий вхід, вікна закладено). Зберігся прямокутний атик. Щедрий декор, виконаний в лицьовій цеглі (сухарики, зубчики, тощо) надає фасаду будинку особливої виразності.

В інтер’єрі збереглись масивні чавунні марші сходів, відлиті на залізоробному заводі братів Дуриліних у передмісті Житомира – Денишах. Проступні є зразком художнього литва.

Флігель, в садибі Аршеневських, який розташовувався ліворуч від основної будівлі, належав єврейській громаді, розібраний на початку 1990-х рр. В ньому народилася бабуся Володимира Висоцького – Дебора Бронштейн.

Література і джерела

Мокрицький Г.П. Танго з минулим: Видатні постаті в історії Житомира. - Житомир: Вид-во «Волинь», 2014. - 416 с. - С.000-000.

Мокрицький Г.П. Архітектура Житомира/«Енциклопедія Житомира». – Т2. Кн.2. – Житомир: Вид-во «Волинь», 2017. – 740 с.- С. 146,166.

Мокрицький Г.П. Танго з минулим: Неординарні постаті в історії Житомира. – Житомир: Вид-во «Волинь», 2013. – 416 с. – С. 189 – 193, 380.

Житомир: Список усадеб и его предместий на 1909 год. – Житомир, 1908. – С. 12, 59.

Адресная книга Житомира на 1912 год. – Житомир, 1911. – С. 86.

Памятная книга Волынской губернии на 1886 год. – Житомир, 1885. – С. 35.

Памятная книга Волынской губернии на 1889 год. – Житомир, 1888. – С. 38.

Памятная книга Волынской губернии на 1895 год. – Житомир, 1894. – С. 165.

Памятная книга Волынской губернии на 1898 год. – Житомир, 1897. – С. 163.

Памятная книга Волынской губернии на 1902 год. – Житомир, 1901. – С. 2.

Памятная книга Волынской губернии на 1904 год. – Житомир, 1903. – С. 351.

Памятная книга Волынской губернии на 1905 год. – Житомир, 1904. – С. 8,33.

Памятная книга Волынской губернии на 1909 год. – Житомир, 1908. – С. 10,19,27,46,50,51.

Памятная книга Волынской губернии на 1910 год. – Житомир, 1909. – С.10,12,19,27,46,50,51,69.

Памятная книга Волынской губернии на 1912 год. – Житомир, 1885. – С. 86.

Георгій Мокрицький.

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.