Жуан Бернарду Вієйра

За фахом — електрик. У 1960 році вступив в Африканську партію незалежності Гвінеї і островів Зеленого Мису Амілкара Кабрала, що вела партизанську боротьбу за незалежність цих країн від Португалії, він очолював бойове крило повстанців і швидко став одним з лідерів партії під партизанською кличкою Ніно. Після проголошення незалежності країни в 1973 році Вієйра стає головою Національної народної асамблеї, потім — прем'єр-міністром. У 1980 економічні проблеми привели до того, що Вієйра провів безкровний переворот і повалив уряд першого глави країни Луїша ді Алмейди Кабрала. Вієйра став одним з дев'яти членів військового уряду і його головою. У 1984 р. відбувся перехід до цивільного правління, і був відновлений колишній комуністичний режим ПАІГК, а Вієйра став головою держави. У 1991 році були дозволені опозиційні політичні партії, а в 1994 пройшли багатопартійні вибори, на яких Вієйра був в другому турі вибраний президентом і 29 вересня 1994 став першим демократичним президентом Гвінеї-Бісау. У 1998 році переобраний головою ПАІГК.

Того ж року відбувся конфлікт між Вієйрою і звільненим ним командувачем армією Ансумане Мане. Почалася громадянська війна, втім, незабаром було підписано мирну угоду і сформований перехідний уряд. Але 27 листопада 1998 парламент оголосив імпічмент Вієйрі. Громадянська війна знов розгорілася. У травні 1999 сили Вієйри капітулювали, і він втік до Португалії. У вересні його виключили з ПАІГК.

Після того, як в результаті нового військового перевороту в 2003 р. був повалений президент Кумба Яла, Вієйра в 2005 році виставив свою кандидатуру на президентських виборах як незалежний кандидат і переміг в другому турі.