Забруднення довкілля в процесі транспортування вуглеводнів

Забруднення довкілля в процесі транспортування вуглеводнів

До недавнього часу вважалося допустимим, що до 5% від видобутої нафти втрачається при її зберіганні та перевезенні. З огляду на загальні обсяги видобутку,масштаби надходження нафти і нафтопродукців у навколишнє середовище вельми масштабні, не рахуючи різних катастроф з танкерами або нафтопроводами.

Загальний опис

При витоку або пошкодженні нафтопроводів відбувається забруднення ґрунтів. Забруднення великих площ можливо при фонтануванні нафти з експлуатаційних свердловин або свердловин, що знаходяться в стані буріння. Таке забруднення ґрунтів може викликати серйозні екологічні наслідки. Встановлено, що при розливах нафта, що потрапила в ґрунт, опускається вертикально вниз під впливом сили тяжіння; одночасно відбувається її поширення вшир, проникнення в пори між частинками ґрунту.

Забруднення нафтою призводить до значних змін фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Зокрема, внаслідок руйнування ґрунтових структур і ґрунтових частинок знижується водопроникність ґрунтів. У таких забруднених ґрунтах різко зростає співвідношення між вуглецем і азотом за рахунок вуглецю нафти. Це погіршує азотний режим ґрунтів, порушує кореневе живлення рослин. Несприятливий вплив забруднення ґрунтів нафтою через харчові ланцюги може негативно впливати і на людину.

Основна частка в забрудненні акваторій припадає на процеси, пов'язані зі зберіганням і транспортом нафти і нафтопродуктів, головним чином при транспортуванні їх танкерами, нафтоналивними баржами і іншими судами. Перш баластні води танкерів скидалися в море, що призводило до значного забруднення акваторій портів, в яких проводилася їх завантаження або розвантаження. Нині скидання баластних вод в море заборонено. З 1980 р почала діяти Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню моря нафтою, яка передбачає повну заборону зливу таких вод і нафтових залишків з танкерів по всій акваторії Світового океану.

Щорічно в Світовий океан з тих чи інших причин скидається від 2 до 10 млн. т нафти. Аерофотозніманням із супутників зафіксовано, що вже майже 30% поверхні океану покрито нафтовою плівкою. Джерел таких надходжень багато - це аварії танкерів і бурових платформ, скидання баластних і очисних вод, принесення забруднюючих компонентів ріками.

Приклади

Прикладами найбільших екологічних катастроф, що виникли в процесі транспортування нафти, можуть бути наступні випадки. У листопаді 1971 в порту Клайпеда стався розлив понад 16 тис. т мазуту з танкера «Глобе Асімі», що негативно позначилося на екосистемі Балтійського моря. У 1978 р неподалік від французького порту Бордо затонув супермаркет «Амоко Надіс», пролилося 230 тис. сирої нафти, утворивши на поверхні води найбільшу нафтову пляму в історії судноплавства. У 1983 р недалеко від Атлантичного узбережжя загорівся і затонув танкер «Кастілло де Бельвер», в океані виявилося 250 тис. т нафти. Подібних прикладів з дещо меншими втратами вуглеводнів може бути названо багато.[1][2]

Дуже гострою стає екологічна ситуація в Каспійському морі. В даний час за даними експертів за період експлуатації тільки однієї свердловини на Каспії в море потрапляє від 30 до 120 т нафти та інших нафтопродуктів. Крім того, кожна свердловина може скидати в море 150-400 т бурового шламу і 200-1000 т інших бурових відходів. Різкий стрибок обсягів нафтовидобутку на шельфі в найближчі роки може привести до колосального нафтового забруднення акваторії. Згідно з прийнятими розрахунками, на кожен мільйон тонн видобутої у світі нафти припадає в середньому 131,4 т втрат. Експерти відзначають, що для Каспійського моря цей показник може виявитися вище. Виходячи з очікуваного видобутку 250 млн. т на рік, в цілому по Каспію втрати складуть до 33 тис. т в рік. Велика частина забруднення припадає на Північний Каспій - близько 24 тис. т в рік.

Див. також

Література

  • Білецький В. С. Основи нафтогазової справи / В. С. Білецький, В. М. Орловський, В. І. Дмитренко, А. М. Похилко. – Полтава : ПолтНТУ, Київ : ФОП Халіков Р.Х., 2017. – 312 с.
  • Шпак О. Г. Нафта і нафтопродукти. – К.: Ясон-К. – 2000. – 370 с.
  • Петряшин Л.Ф. Охрана природы в нефтяной и газовой промышленности / Л.Ф. Петряшин, Г.Н. Лысяный, Б.Г. Тарасов. – Львов: Вища школа. Изд-во при Львов. ун-те, 1984. – 188 с.
  • Рудько Г. Екологічний моніторинг геологічного середовища: підручник / Г. Рудько, О. Адаменко. – Львів: Видав. центр ЛНУ

ім. І. Франка, 2001. – 260 с.

  • Солодкий В.Д. Онови екологічної безпеки: навч. посібник / В.Д. Солодкий, Л.Л. Товажнянський, Ю.Д. Сакара та ін. – Х.: НТУ «ХПІ», 2002. – 176 с.
  • Товажнянський Л.Л. Управління природоохоронною діяльністю: навч. посібник / Л.Л. Товажнянський, Ю.Г. Масікевич, В.Д. Солодкий та ін. – Х.: НТУ «ХПІ», 2002. – 304 с.
  • Червинский В.П. Введение в специальность «Нафтогазова справа»: учебное пособие / В.П. Червинский, Н.В. Мельник. – Х.: НТУ «ХПИ», 2009. – 132 с.
  • Соловйов В.О. Екологічна безпека в нафтогазовій справі: навчальний посібник / В.О. Соловйов, І.М. Фик, Є.П. Варавіна. - Х.: НТУ «ХПІ», 2013. - 96 с.
  1. Аварії танкерів
  2. Аварії танкерів. Огляд і аналіз.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.