Загальний шкільний страйк (1906—1907)

Загальний шкільний страйк — страйк в польськомовних провінціях Прусії в 1906—1907 роках, що сталався з причин насильницької германізації пруською владою місцевого населення. Предтечею конфлікту є вжесненский шкільний бойкот 1901—1902 років.

Початок страйку і хід подій

Коли після Великодня 1906 року в 203 народних школах провінції Познань ввели німецьку на уроці релігії, піднялася велика хвиля народного обурення. У червні пішли перші невеликі бойкоти, в яких до кінця літнього семестру брало участь 2 897 школярів провінції[1]. Страйк стає загальним з початку зимового семестру після 16 жовтня 1906.

Спочатку урок релігії в провінції Познань проводився для 63 % польських учнів на їх рідній мові і лише для решти 37 % (88 500 школярів) на німецькій[2]. Таким чином, тільки від них можна було очікувати готовності до страйку. Своєї найвищої точки страйк досяг 14 листопада 1906 року, коли з цих 88 500 брало участь трохи більше половини школярів і школярок: 46 886 учнів 755[3] школах Познані (всього в провінції було 2 624 школи, з яких 1 455 — католицькі)[4] і 14 240[5] учнів 563[6] школах Західної Пруссії (1 862 школи, 754 католицьких)[7]. Тим не менше ці події отримали в історіографії назву «Загальний шкільний страйк» (нім. Allgemeiner Schulstreik). Він тривав до кінця літніх канікул 1907 році, тобто рівно рік[8].

Покарання

На спеціальній нараді уряду 10 жовтня 1906 року, ще до початку масового протесту, було вирішено не реагувати на страйк тілесними покараннями і грошовими штрафами, і був вироблений список тих заходів[9], до яких могли вдаватися місцеві адміністрації. В результаті школярів залишали на додаткові години в школі і в гіршому випадку на другий рік, а у випускному атестаті у тих, хто страйкував після 1 січня 1907, позначали, що цей учень брав участь у бойкоті, що означало, що його не візьмуть у вищий навчальний заклад; братів або сестер страйкувальників і страцкувальниць виключали з гімназій, що мало наслідки на все життя (таких випадків було понад 50, але частина виключених пізніше знову взяли на навчання); батькам зменшували субсидії на утримання школи, а проти тих батьків, які перебували на державній службі, застосовували заходи адміністративного впливу аж до звільнення[10].

У 1907 році, після довгих дискусій, місцеві адміністрації стали застосовувати грошові штрафи, причому для припинення страйку в більшості випадків достатньо було однієї загрози його накладення. До кінця квітня 1907 року такі загрози в провінції Познань у 500 випадках вплинули на те, що 1000 дітей припинили непослух[11]. Найсуворішою мірою, застосованої місцевими інстанціями, було в двох випадках позбавлення батьків батьківських прав рішенням районного суду (9 листопада 1906) всупереч позиції опікунського суду. Але це наштовхнулося на несхвалення уряду, а Верховний суд у Берліні, який вже неодноразово зарекомендував себе як неупереджений арбітр в національному питанні, скасував це рішення 23 січня 1907[12]. У провінції Померанія 26 листопада 1906 також стався один такий випадок, але рішення районного суду було невдовзі скасовано у вищій інстанції.

Див. також

Примітки
  1. Korth, стр. 131.
  2. Korth, стр. 121 и 133.
  3. Korth, стр. 133.
  4. об общем числе школ в провинции см. Korth, стр. 31.
  5. точных данных нет, и это число приблизительное: Korth, стр. 134.
  6. Balzer, стр. 233 und 172—180.
  7. про число школ см. Korth, стр. 133.
  8. Про прохождение забастовки Balzer, стр. 233 и 172—180; Korth, стр. 116—160.
  9. Korth, стр. 142, 145.
  10. Korth, стр. 146—150.
  11. Korth, стр. 150—152.
  12. Korth, стр. 152—155; Balzer, стр. 177.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.