Задніпров'я

Задніпров'я - один з історичних регіонів у складі сучасного Українського господарства зі столицею в Києві, відомий під такою назвою щонайменше з польської і гетьманської епох, в т.ч. як Степове Задніпров'я себто степові землі на схід від Старого Києва на Святих Горах Київських у складі Старої, Правобережної, Польської України, прикордоння земель Старої, Святої, Київської Русі, що входили до складу Корони Польської у складі Речі Посполитої, хоча очевидно, що ці землі були відомі русинам, словенам і всьому Заходу (Європі) і час від часу поповнювалися переселенцями звідси набагато раніше, ще в староруську і татарську епохи.

Старожитні козачі хутори гетьманської і царської епохи мали доволі схожий вигляд як на Старій Україні так і на Дніпровому Запоріжжі і на Степовому Задніпров'ї

Жителі Задніпров'я відомі як задніпровці, козаки-задніпровці, задніпровські русини, задніпровські степовики, задніпровські християни тощо.

Історія регіону

З давніх давен Задніпров'я було заселене людьми і входило до різних державних утворень, в т.ч. до складу господарств Старожитньої Скіфії, Сарматії, Русі і Татарщини. Тут певний час проживали літописні обри, печеніги, половці, торки та представники інших степових родів і племен.

В 16-17 ст. Степове Задніпров'я все більше виходило з під впливу царів Татарщини і їх спадкоємців, царів Москви, внаслідок чого стало заселятися русинами і представниками інших спільнот (поляків, греків, сербів, циган, євреїв) з Правобережжя, Старої, Польської України і Польської Русі у складі Корони Польської і Речі Посполитої, змішуючись тут з представниками відносно малочисельної на той час тут спільноти степовиків самоназви "козак", які зазвичай вже теж ідентифікували себе людьми руськими себто людьми руської віри, мови і культури, що спрощувало спілкування і перемішування обох спільнот, переселенців і корінних, творячи з них єдину спільноту козаків-задніпровців, представники якої разом з козаками-українцями і козаками-запорожцями, а також іншими людьми, які на момент Хмельниччини жили на теренах трьох українських воєводств Речі Посполитої - Київського, Чернігівського і Брацлавського сформували той залишок староруського і козачого народу, який нині відомий як український, а в царську епоху визначався як староруський або малоруський (малоросійський).

Вже перед Хмельниччиною на Задніпров'ї бачимо розгортання козачих полків - Переяславського, Полтавського, Чернігівського, Київського та інших.

По Хмельниччині Степове Задніпров'я разом з Дніпровим Запоріжжям і Старою, Польською Україною та її повсталими жителями увійшли до складу Гетьманщини себто Гетьманського військового господарства створеного Українським, Запорозьким і Задніпровським Козачим Військом під проводом Б.М.Хмельницького. Після переговорів з Москвою, наслідком яких стало входження Гетьманщини до складу Руського царського господарства (царства) на правах автономії Степове Задніпров'я разом з Дніпровим Запоріжжям і Старою Україною отримало офіційну назву Малоросія себто Мала або Стара, Первісна Русь, хоча очевидно, що древня Стара, Свята, Київська Русь за обсягом своїх земель була значно більшою за Гетьманщину, включаючи в т.ч. інші землі Корони Польської, Литви (Мінськ, Полоцьк), Москви (Слобожанщина, Курщина), Туреччини (Молдови), Татарщини (Чорноморія), Угорщини (Закарпаття) тощо.

Подальша історія Гетьманщини (і Задніпров'я у її складі) являє собою її розпад і поділ її земель між Короною Польською і Руським царством, а потім і Російською імперією, внаслідок чого на землях Задніпров'я утворилися Чернігівська і Полтавська губернія, почали розвиватись землі Остерщини, які згодом увійдуть у склад сучасного Нового Києва на Задніпров'ї тощо.

Цікавим є також факт, що Задніпров'ям в епоху перебування його на посаді керівника Чернігівської єпархії Східної Церкви опікувався відомий святитель Феодосій Чернігівський, прославлений Руською (Українською) Церквою в лику святителів.

На початку 20 ст. Задніпров'я нагадує про своє існування в часи першої світової і революційних потрясінь затятим спротивом окупантам з Заходу (німцям, полякам), підтримуючи нові форми взаємодії з Москвою у вигляді міжнародного соціалістичного співробітництва і приєднання новоствореного Українського народного і соціалістичного господарства (республіки) зі столицями у Києві і Харкові до Радянського союзного господарства, що виражалось в т.ч. у більш масовій підтримці більшовиків-ленінців чим у західних регіонах тогочасної України (на Старій, Правобережній Україні), а також появою різноманітних військових формувань, у складі яких фігурував прикметник "задніпровський".

У 1930х рр. у сталінську епоху Задніпров'я, де на той час проживала велика кількість прихильників самостійності Українського господарства і разом з тим людей прихильних до соціалізму зазнало найбільш жорстоких видів розкуркулення, колективізації і втихомирення голодовкою. Також в цей час на Задніпров'ї починає будуватись сталінський Новий Київ, нові райони столиці Українського господарства на місці колишніх задніпровських сіл і хуторів, жителі яких були нерідко розкуркулені і виселені.

У 1940х Задніпров'я, зокрема Новий Київ у його складі разом з іншими регіонами Українського господарства переживають період гітлерівської окупації, так звану гітлерівську епоху, коли ці землі перебували у складі Українського комісарства Німецького царства (рейху), який закінчується звільненням Задніпров'я і Нового Києва формуваннями сталінської (союзної) Червоної Армії, у складі яких воювало немало задніпровців. Відомо, що за період окупації були спроби знищити всі населені пункти коло Нового Києва разом з їх жителями, з метою розбудови оборонної лінії по Дніпру, також відомо про існування величезного концтабору в Дарниці де жахливою, голодною, насильницькою і мученицькою смертю загинула величезна кількість радянських військовополонених, включаючи корінних задніпровців.

З 1950х рр. Задніпров'я активно розвивається як регіон у складі Українського і Радянського союзного господарств повоєнної епохи, тут будуються нові дороги, будинки і інша інфраструктура, відкриваються нові підприємства, фабрики і заводи. Криза регіону починається у кінці радянської епохи, коли відбувається розпад (перебудова) Радянського союзного господарства і Українського господарства у його складі, настає нова, порадянська епоха, що призводить до закриття і занепаду великої кількості підприємств, відтоку і зменшення кількості населення, але разом з тим і появи та розвитку нових форм приватного господарювання тощо.

Вихідці з Задніпров'я

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.