Закон незамінності фундаментальних факторів
Зако́н незамі́нності фундамента́льних фа́кторів — екологічний закон, сформульований у 1949 році радянським ґрунтознавцем В. Р. Вільямсом, згідно з яким цілковита відсутність в навколишньому середовищі фундаментальних екологічних (фізіологічних) факторів (світло, вода, СО2, поживні речовини) не може бути замінена (компенсована) іншими факторами.
Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.