Залізний пік

Залі́зний пік — локальний максимум на графіку поширеності хімічних елементів в районі заліза (від скандію до нікелю)[1].

Залізний пік (Fe) на графіку поширеності хімічних елементів. По горизонтальній осі відкладений атомний номер.

Закономірності енергії зв'язку ядер такі, що до ядер залізного піку енергетично вигідні реакції синтезу, а після — поділу. В результаті в зорях синтезуються всі елементи до залізного піку, а елементи з атомним номером більше 26 синтезуються при вибухах наднових зірок. Тому в космосі виявляється порівняно більше елементів, розташованих в періодичній таблиці до заліза, ніж після.

Енергія зв'язку

На рисунку нижче зображено енергію зв'язку на один нуклон для різних ізотопів. Як видно з рисунка, для легких ядер (кількість нуклідів менше 58) енергетично вигідні реакції синтезу, а для важких (кількість нуклідів більше від 62) — розпаду. Нукліди з кількістю нуклідів від 58 до 62 мають найбільшу енергію зв'язку на один нуклон.

Енергія зв'язку поширених ізотопів у розрахунку на один нуклон

Див. також

Примітки
  1. Железный пик(рос.)

Джерела та література
  • Крива енергії зв'язку // Гіперпростір / Мічіо Кайку ; Пер. з англійської Анжела Кам’янець / Наук. ред. Іван Вакарчук. — Львів : Літопис, 2019. — С. 248-252.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.