Замок у Щитно

Перший дерев'яний замок був тут побудований до 1360 року тевтонськими лицарями. Він, ймовірно, виник на місці прусського поселення. Ця фортеця була спалена литовцями в 1370 році, а вже наприкінці чотирнадцятого століття на її місці був відбудований замок із цегли на кам'яному фундаменті. Він мав у плані форму квадрата зі сторонами близько 39 метрів, у південно-західному куті була побудована вежа (розмірами 9х9 метрів), вхід був зі сходу. Кожне з чотирьох крил замку, ймовірно, мало три поверхи у висоту та близько 11 футів завширшки. Замок був оточений стіною і ровом з водою. Зруйнований під час польсько-тевтонських воєн у XV та на початку XVI століть, перебудований у 1579—1581 роках на прохання маркграфа Бранденбург-Ансбаха Георга Фрідріха Ансбаха. Тоді до нього було добудовано чотири круглих башти. Вони збереглися до кінця XVIII століття. У наступному столітті замок зруйнувався.

До Другої світової війни, у 1936—1937 роках на частині фундаментів замку була побудована ратуша,[1] Від самого замку залишилась лише 46-метрова вежа, яка називається «Вежа Юранда», частина в'їзної будівлі та рову.

Замок у Щитно прославився завдяки твору Генрика Сенкевича «Хрестоносці». Саме тут комтуром був жорстокий фон Данвельд. У воротах замку стояв Юранд у покаянні сумку, сподіваючись, що лицарі випустять Данусю.[1]

• Замок у Щитно на zamki.pl (пол.)