Замок Ґурка

У 1121 році на місці нинішньої будівлі Петро Властович збудував каплицю в романському стилі для прибулих августинців[3]. У 1428—1435 роках об'єкти ордену августинців було атаковано під час гуситських війн[4]. У 1524—1553 році до каплиці з західного боку було добудовано житлову частину, яку було розширено у 1585 році[3]. Під час Тридцятилітньої війни, у 1618—1648 роках об'єкти ордену було знову розграбовано та знищено[4].

В підземеллях палацу було виявлено фундаменти вежі та мурів, з чого можна зробити висновки, що колись монастир августинців, який там розташовувався, міг виконувати оборонну функцію[2].

На початку XIX століття, після оголошення секуляризації, об'єкт було продано у приватну власність, однак костел далі функціонував як фара[2]. Першим приватним власником комплексу став Ернест фон Люттвіц, який перетворив його на свою садибу та здійснив тут в середині XIX століття ремонтні роботи[4].

Свій нинішній вигляд об'єкт отримав у 1885—1891 роках[3], внаслідок ґрунтовної перебудови у неоренесансному стилі на замовлення тогочасних власників — родини фон Кульміц та за проєктом вроцлавського архітектора Вільгельма Реніуса[2]. Родина фон Кульміц мешкала в палаці майже до завершення Другої світової війни[2].

У 1945 році замок було розграбовано, пізніше в ньому було розміщено навчальний осередок служби безпеки[2]. За часів Польської народної республіки в замку тричі здійснювали косметичний ремонт[2], що однак не допомогло значно покращити стан палацу.

Нині палац знову перебуває у приватній власності, тут облаштовано готель та ресторан[5]. Однак із серпня 2016 року палац зачинено на реставраційні роботи, а його відвідування можливе лише за попередньою домовленістю[1].

• 
  Вежа
• 
  Вхід до палацу
• 
  Вигляд палацу