Заперечувальство

Заперечувальство є ставленням або політикою заперечення якогось факту або мети. Заперечення Арабським світом права на існування, визнання або переговорів з державою Ізраїль часто вважається однією з форм заперечувальства[1][2], хоча це можна вужче зхарактеризувати як "арабське заперечувальство" або "палестинське заперечувальство".

У міжнародному праві формами заперечувальства вважаються також інші ситуації. Наприклад, ситуація, зворотна до вищеописаної, в рамках якої ізраїльський уряд несхильний приймати або вести переговори з палестинцями, є формою заперечувальства[3]. Іншим поширеним видом заперечувальства є школа думки щодо статей 2.4 і 5 Статуту ООН, які стосуються використання сили державами з метою гуманітарної інтервенції. Такі заперечувальці відкидають Статут ООН як конкретну інструкцію, якої мають дотримуватися держави. Таким чином, Статут ООН вважається неефективним у регулюванні поведінки держав[4].

Рідше поняття заперечувальства застосовують у контекстах, не пов'язаних з міжнародним правом, як-от щодо антивакцинального руху[5]. В цілому, позначення певної позиції як "заперечувальської" вважається зневажливим, оскільки часто при цьому мається на увазі, що її прихильники поводяться нерозумно.