Західна Галичина (судова)

Західна Галичина (пол. Galicja Zachodnia) — частина коронного краю Королівства Галичини та Володимирії імперії Габсбургів, що відносилась до апеляційного суду (Oberlandesgericht) в місті Краків. Апеляційний суд був судом третьої інстанції, до якого належали місто Краків і 32 повіти:

1. Бяла
2. Бохня (нім. Salzberg)
3. Бжеско
4. Хшанув
5. Дембіца
6. Домброва
7. Горлиці
8. Грибів
9. Ясло (нім. Jassel)
10. Кольбушова
11. Краків (нім. Krakau)
12. Коросно (нім. Krossen)
13. Ліманова (нім. Ilmenau)
14. Ланьцут (нім. Landshut)
15. Мелець
16. Мислениці (нім. Mischlenitz)
17. Нисько
18. Новий Сонч
19. Новий Тарг
20. Освенцим (нім. Auschwitz)
21. Переворськ
22. Пільзно
23. Подґуже
24. Ропчице
25. Ряшів (нім. Reichshof)
26. Спіш-Орава
27. Стрижів
28. Тарнобжег
29. Тарнув (нім. Tarnau)
30. Вадовіце
31. Величка (нім. Groß Salze)
32. Живець (нім. Saybusch)

Адміністративний поділ Королівства Галичина, 1914

В 11 повітах (Горлиці, Грибів, Ясло, Коросно, Ланьцут, Нисько, Новий Сонч, Новий Тарг, Переворськ, Ряшів і Стрижів) проживало автохтонне українське населення, сконцентровано переважно в їх південних чи східних половинах.[1]

Кордоном зі Східною Галичиною служили східні межі Коросненського, Стрижівського, Ряшівського і Ланцутського повітів (з іншого боку були Сяніцький, Березівський і Ярославський повіти, які відносилися до апеляційного суду у Львові).