Земко Андрій Петрович

Вихованець ангарського хокею. Разом з Сергієм Земченком розпочинав у дитячій команді «Чайка» під керівництвом Льва Анісімова. Брав участь у турнірі «Золота шайба». Згодом обох хлопців запросили до юнацької команди «Єрмака». Тренер В'ячеслав Соколов створив атакувальну ланку Земченко — Земко — Овчинников, і в такому складі вона виступала за сибірський клуб, київський «Сокіл» та молодіжну збірну Радянського Союзу. У команді майстрів «Єрмака» дебютував у 17 років. За два сезони виступів у другій лізі закинув три шайби.

Влітку 1980 року Земка і Овчинникова запросили до «Сокола», а Земченко там вже виступав з кінця минулого сезону. У складі молодіжної збірної СРСР здобув бронзову нагороду на чемпіонаті світу 1981 року в Німеччині. На турнірі провів п'ять матчів і одного разу вразив ворота суперника. Протягом всієї кар'єри виступав на позиції центрального нападника. У чемпіонаті 84/85 втратив місце в основному складі київського клуба. Провів лише тринадцять лігових матчів із сорока. В середині сезону був переведений до іншої київської команди — ШВСМ, яка виступала в другій лізі. Всього у вищій лізі провів 172 матчі, закинув 30 шайб, зробив 14 результативних передач.

Наступні три роки виступав за «Торпедо» (Тольятті). У першому сезоні команда посіла третє місце в перехідному турніру за право виступу в еліті радянського хокею. В першій лізі провів 175 матчів, закинув 38 шайб, зробив 25 результативних передач.

2 липня 1988 року, після тренувального кросу, Андрій Земко не повернувся на спортивну базу. Його знайшли на узбіччі дороги мертвим. Після розтину медики так і не прийшли до одностайної думки: що ж стало причиною його смерті — серце, печінка, нирки або жовтий шлейф отруйного диму з труб хімічного підприємства Тольятті, який здавна доставляв місцевим жителям чимало клопоту. Ніякого розслідування проведено не було. У всякому разі, про результати такого не повідомлялося[2].

• Історія ангарського хокею(рос.)
• Статистика виступів(рос.)
• Сезон під знаком трагедії(рос.)