Зенон Сидонський

Зенон з Седону (Зенон Сидонський) — учень афінського епікурейця Аполлодора (II століття до н. е.).

Зенон Сидонський
Філософія
Народження 150 до н. е.
Сідон, Ліван
Смерть 75 до н. е.
Афіни, Ахая, Стародавній Рим
Ім'я при народженні Зенон Сидонський
Діяльність
  • математик
    • Основні інтереси Філософія, математика, етика
    Літературний напрям епікурейство
    Вчителі Аполлодор
    Відомі студенти Філодем
    Історичний період елліністичний період
    Посада схоларх епікурейської філософської школиd

    Цицерон («De De natura deorum») називає його главою епікурейців і дотепним з них; за свідченням Діогена Лаертського, він багато писав (грец. πολυγράφος άνηρ); Прокл говорить про одне його творі, в якому він нападав на достовірність математичних доказів. [1]


    Власні його твори до нас не дійшли, але зберігся трактат Филодема: περί σημέίων, складений по лекціях Зенона, у якого, ймовірно, запозичені деякі місця в першій книзі цицероновского «De natura deorum».[2] Про філософа під тим же ім'ям і з того ж міста Сидону згадує Діоген Лаерцій, як про учня Зенона-стоїка; його іноді плутають з Зеноном Тарсійским. Він читав лекції з етики, полемізував зі стоїками про природу знаків, критикував Евклідову геометрію (див. Procl. In Eucl. 214—218 Friedlein), вказуючи, зокрема, що деякі аксіоми («дві прямі не можуть мати загального відрізка», " дві окружності не можуть збігатися в якійсь своїй частині ") не є такими і можуть бути доведені лише при введенні нових припущень. Він читав лекції з етики, полемізував з стоїками про природу знаків, критикував Евклідову геометрію (див. Procl. In Eucl. 214—218 Friedlein), вказуючи, зокрема, що деякі аксіоми («дві прямі не можуть мати загального відрізка», "два кола не можуть збігатися в якійсь своїй частині ") не є такими і можуть бути доведені лише при введенні нових припущень.[3]

    Примітки


    1. Vlastos G. Zenon of Sidon as a Critic of Euclid, — Wallach L. (ed.). The Classical Tradition: Literary and Historical Studies in Honor of H. Caplan. Ithaca (N. Y.), 1966, p. 148—159 (repr.: Vlastos G. Studies in Greek Philosophy. Vol. II. Princ., 1995)
    2. Соловьёв В. С. Зенон из Сидона // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
    3. Angeli A., Colaizzo M. (edd.). I frammenti di Zenone Sidonio, – CronErc 9, 1979, p. 47–133 Kleve K., Del Mastro G. Il PHerc. 1533: Zenone Sidonio «A Cratero», – Ibid. 30, 2000, р. 149–156.

    Джерела
    • Соловьёв В. С. Зенон из Сидона // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
    • Angeli A., Colaizzo M. (edd.). I frammenti di Zenone Sidonio, — CronErc 9, 1979, p. 47–133 Kleve K., Del Mastro G. Il PHerc. 1533: Zenone Sidonio «A Cratero», — Ibid. 30, 2000, р. 149—156.

    Література
    • Vlastos G. Zenon of Sidon as a Critic of Euclid, — Wallach L. (ed.). The Classical Tradition: Literary and Historical Studies in Honor of H. Caplan. Ithaca (N. Y.), 1966, p. 148—159 (repr.: Vlastos G. Studies in Greek Philosophy. Vol. II. Princ., 1995)
    • Fritz K. von. Zenon von Sidon, — RE, X, A. 1972, col. 122—138
    • Guerra A.T. Zenone di Sidone, — ΣΥΖΗΤΗΣΙΣ. Studi sull'epicureismo Greco e Romano. V. II. Rassegne bibliografi che. Nap., 1982, p. 550—552. См. общ. лит. к ст. Эпикуреизм.
    • Античная философия: Энциклопедический словарь. — М.: Прогресс-Традиция, 2008. — 896 с. — С.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.