Зено Вендлер

Вендлер народився в Девечері та виріс в Угорщині, де він вивчив угорську та німецьку мови.[1][3] Там він і навчався, поки не почав навчання на священика-єзуїта в Маастрихті.[2] Згодом Вендлер поїхав вивчати філософію в Гарвардському університеті, де він у 1959 році закінчив аспірантуру, захистивши десертацію на тему «Факти та закони». Після роботи на посаді викладача в кількох американських університетах він почав працювати в Калгарському університеті, де він став один із співзасновників філософського факультету.[3] У 1973 році він покинув Калгарський університет, після чого він викладав в інших університетах, зокрема в Університеті Райса[3] та Університеті Каліфорнії у Сан-Дієго.[2]

Вендлер помер 13 січня 2004 року у віці 83 років у Гетьєфо, (Веспрем).[3]

Був двічі одружений[3], а його першою дружиною була критик поезії Гелен Геннесі Вендлер[4], і він мав двох синів.

У статті «Дієслова та часи» в часописі Philosophical Review 1957 року[5] Зендлер уперше представив чотири категорії дієслів на основі їхніх видових ознак[6], що вплинуло на теорію родів дії.

За моделлю Вендлера дії можна класифікувати на чотири видові групи:

• activities (діяльності), які є динамічними, тривалими та неграничними. Наприклад: йти, пити, падати, бігати, вчитися, малювати кола, їсти морозиво, пити каву, подорожувати, працювати, сміятися;
• accomplishments (завершеності), зміна стану, при чому дії є динамічними, тривалими та граничними, мають кінцеву точку та відбуваються поступово. Наприклад: з'їсти морозиво, випити каву, піти на роботу, тонути, згоряти, пропадати, виникати;
• achievements (досягнення), що позначають динамічні, обмежені в часі та граничні дії, мають кінцеву точку та відбуваються раптово. Наприклад: впізнати, знайти, прокинутися, вибухнути, прибути.
• states (стани), які позначають дії, що не мають внутрішньої динаміки, а тому часовий аспект для них не має значення. Приклади: знати, любити, називатися, бути здоровим, знаходитися, жити, блистіти.[7]

Вендлер також популяризовував використання тривалого виду для розрізнення цих лексичних класів;[8] діяльності та завершеності можна вживати в тривалому виді (англ. He is running, He is painting a picture), а досягнення та стани — ні (англ. *He is knowing French, *He is recognizing his friend).[8] Категорії Вендлера зараз широко використовують у дослідженнях у сферах синтаксису, семантики та засвоєння другої мови. Лінгвіст Сіґе-Юкі Курода твердив, що терміни Вендлера досягнення та завершеності «стали базовими поняттями в сучасній лінгвістиці»[1], допомогли розвинути численні теорії та сприяли «точним і високо технічним» дослідженням у багатьох сферах.[1]

Книга Вендлера «Лінгвістика у філософії» 1967 року, яка була збіркою його попередніх статей, справила значний вплив у філософії буденної мови,[2] метою якої є застосування лінгвістичних знань для філософських досліджень.

Вендлер опублікував понад 30 статей і 4 монографії.[2]

Книги:

• Zeno Vendler (1967). Linguistics in Philosophy. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-0436-3.
• Zeno Vendler (1968). Adjectives and Nominalizations. The Hague: Mouton. ISBN 90-279-0083-3.
• Zeno Vendler (1972). Res Cogitans: An Essay in Rational Psychology. Ithaca, NY: Cornell University Press. ISBN 0-8014-0743-5.
• Zeno Vendler (1984). The Matter of Minds. Oxford: Clarendon Press. ISBN 0-19-824431-2.