Злісна проблема

Ви не можете зрозуміти проблему, поки не запропонуєте рішення.

Кожне рішення, яке пропонується, розкриває нові аспекти проблеми. Нові аспекти вимагають подальшого коригування потенційних рішень. У вас немає чіткого визначення — «Що є проблемою». Проблема погано структурована і містить набір взаємозв'язаних проблем і обмежень, що розширюється. Як писав Ріттель — не можна зрозуміти проблему поза контекстом, в якому вона існує; не можна вести осмислений пошук інформації, не уявляючи собі концепції вирішення проблеми, не можна спочатку зрозуміти проблему, а вже потім її вирішити. Визначення того, в чому полягає проблема, залежатиме від того, кого ви запитуватимете. У різних зацікавлених сторін є свої уявлення про проблему і способи її рішення.

У злісній проблемі немає правил, за якими можна судити, що проблема вирішена.

Оскільки немає чіткого визначення проблеми, то немає і чіткого визначення рішення. Процес вирішення проблеми завершується тільки коли вичерпався один з ресурсів — час, гроші або енергія, яку ви витрачаєте на вирішення цієї проблеми, а зовсім не тоді, коли отримано найкраще рішення. Ви зупиняєтеся тоді, коли рішення є не найкращим, а хоча б задовільним.

Рішення злісної проблеми не можна оцінити як правильні чи неправильні.

Рішення може бути просто «краще», «гірше», «досить добре», або «не досить добре». В процесі вирішення злісної проблеми визначення якості рішення не є об'єктивним і не може бути виведене з математичних формул. Рішення брудних проблем оцінюються в соціальному контексті, коли в результатах оцінки зацікавлені групи людей з різними цілями і цінностями.

Кожна злісна проблема є новою і унікальною.

Оскільки злісна проблема пов'язана з великим числом чинників і умов, вбудованими в соціальний контекст, то немає однакових проблем і рішень, які могли б використовуватися в схожих ситуаціях. Проблеми побудови метро в різних містах можуть виглядати як подібні, але характер розселення жителів, звички громадян в різних географічних областях, розташування центру міста тощо відмінності можуть переважувати цю подібність. З часом можна придбати мудрість і досвід розгляду злісних проблем, але по відношенню до конкретної злісної проблеми людина завжди залишається новачком. Не можна сказати, що таку проблему ми вже вирішували.

Кожна спроба рішення є втручанням в проблему.

Не можна побудувати автостраду, тільки для того, щоб подивитися, як вона працює. Не можна нічого дізнатися про проблему, не спробувавши рішення, але всяке рішення вже міняє ситуацію і породжує нові злісні проблеми.

У злісних проблем немає заданих рішень.

Для таких проблем може не бути рішень взагалі. Або може бути безліч можливих рішень, які розроблені і безліч рішень, про які ніхто ніколи навіть не думав. Це питання творчої розробки рішень, а також оцінки та відбору найбільш вдалих рішень.

Англійський письменник і радник Тоні Блера, Чарльз Ледбітер в роботі Remixing Cities: Strategy for the City 2.0 використовує метафору проблеми-годинника і проблеми-хмари.

Проблема-годинник — чітка і зрозуміла.

Зламався годинник, треба полагодити — знайти місце поломки і усунути несправність.

Проблема-хмара — залежить від безлічі людей.

Така проблема не піддається точній діагностиці і її рішення залежить від безлічі учасників. Міські проблеми, проблеми здорового способу життя, соціальні та політичні проблеми — усе це приклади злісних або хмарних проблем. Що потрібно зробити, щоб жителі відчували себе в безпеці? Як зробити так, щоб підлітки хотіли вчитися? Як знизити викиди вуглекислого газу в місті? — Все це хмарні проблеми.

Хмарні, злісні проблеми не можуть бути вирішені на основі традиційного підходу. Основною причиною цього є те, що не існує чіткого визначення хмарної проблеми. У статті, опублікованій в 2000 році, Робертс виділяє наступні стратегії, що допомагають впоратися зі злісними проблемами[2]:

Авторитарні

Відповідальність за вирішення проблеми зосереджується в руках кількох чоловік. Скорочення числа зацікавлених сторін зменшує складність проблеми. Недоліком є те, що залучені у вирішенні проблеми експерти можуть не володіти баченням усіх перспектив, необхідних для вирішення проблеми.

Конкурентні

Порівнюються протилежні точки зору і йде змагання сторін, що пропонують різні рішення. Перевагою такого підходу є те, що пропонуються і порівнюються різні рішення. Серед цих рішень можуть бути відібрані кращі. Недоліком є формування конфронтаційного середовища, в якому не відбувається обмін знаннями.

Спільні

Залучення усіх зацікавлених сторін до спільної діяльності з пошуку кращих рішень. Учасники не просто висловлюють свої думки, але і активно беруть участь у процесі формування загального рішення. Недоліком такого підходу є те, що досягнення спільного розуміння і вирішення злісної проблеми — це трудомісткий процес. Для підтримки цього процесу можуть бути використані спеціально розроблені інформаційні технології. Прикладом такої технології може служити проблемно-орієнтована інформаційна система.

• Багатокритеріальна оптимізація

1. Buchanan R. Wicked Problems in Design Thinking. // Design Issues. 1992. № 8. С. 5-21.
2. Brown V.A. Leonardo's Vision: A Guide to Collective Thinking and Action. Sense Publishers, 2007. 238 с.
3. Brown V.A., Harris J.A., Russell J.Y. Tackling wicked problems through the transdisciplinary imagination. Earthscan, 2010. 333 с.
4. Conklin E.J. Dialogue mapping: building shared understanding of wicked problems. Wiley, 2006. 242 с.
5. DeGrace P., Stahl L.H. Wicked problems, righteous solutions: a catalogue of modern software engineering paradigms. Yourdon Press, 1990. 278 с.
6. Rittel H.W.J., Webber M.M. Dilemmas in a general theory of planning. Institute of Urban & Regional Development, University of California, 1972. 64 с.
7. Weber E.P., Khademian A.M. Wicked Problems, Knowledge Challenges, and Collaborative Capacity Builders in Network Settings. // Public Administration Review. 2008. № 68. С. 334—349.