Зяброві щілини
Зяброві щілини — численні дихальні отвори, що забезпечують приток води до зябер. Утворені великою кількістю зябрових дуг при відсутності єдиного зовнішнього отвору. Наявність зябрових щілин є типовою для хрящових риб (Chondrichthyes), таких як акули і скати. Більшість з них мають 5 пар зябрових щілин, але окремі види мають 6 або 7 пар. В акул зяброві щілини не захищені, лежать в одній лінія за головою. Зовнішній край зябрових щилин рухомий, сприяє доступу води дя зябер, але запобігає зворотньому току води. Такі модифіковані щилини називаються бризгальцями, знаходяться за очима, сприяючи утриманню акули у товщі води під час дихання, маючи особливе значення для демерсальних видів. Бризгальця відсутні у активних пелагічних акул.[1] Під час руху акули вода проходить крізь рот до зябрових щілин, через які потрапляє назовні, утворюючи «вентиляцію» зябер. У стані спокою більшість акул перекачують воду через зябра у прямому і зворотньому напрямку, забезпечуючи постійне збагачення киснем води. Невеликим числом видів втратили здатність перекачувати воду через зябра і змушені постійно рухатись без відпочинку. Це — облігатні вентилятори, у випадку зупинки руху гинуть від асфікції.[2] На відміну від хрящових риб, кісткові риби мають лише один зябровий отвір, прикритий зябровими кришками. Але зяброві щилини присутні під час ембріонального розвитку усіх хребетних. У риб вони перетворюються у дорослому стані на зябра.
Зяброві щілини також присутні у покривників, але фільтрація води ними використовується для живлення.
Див. також
Література
- Gilbertson, Lance (1999). Zoology Laboratory Manual. New York: McGraw-Hill Companies, Inc. ISBN 0-07-237716-X.
- William J. Bennetta (1996). Deep Breathing. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 28 серпня 2007.