Йоанн Пеле

Вихованець «Ле-Мана». Дебютував за клуб у Лізі 2 10 вересня 2002 року і загалом провів того сезону два матчі, а його команда вийшла в елітний дивізіон. У Лізі 1 Пеле провів перший матч 20 грудня 2003 року проти «Сошо» і надалі зумів витіснити з основи Жана-Франсуа Беденека, але команда втриматись в еліті не зуміла. Втім Йоанн регулярно грав і у наступному сезоні 2004/05, коли клуб знову завоював путівку в Лігу 1. Цього разу клуб закріпився в еліті і Пеле протягом наступних чотирьох років був основним голкіпером клубу та провів 128 матчів у вищому дивізіоні Франції.

Йоанн Пеле під час виступів за «Тулузу». 2009 рік.

29 червня 2009 року Пеле підписав чотирирічний контракт з французькою «Тулузою». Йоанн розпочав як основний воротар, проте 12 жовтня 2010 року «Тулуза» оголосила, що Пеле страждає на тромбоемболію легеневої артерії[1], через що гравець мав залишитись поза футболом мінімум на пів року[2]. У грудні 2010 року стало відомо, що воротар не зможе грати до жовтня 2011 року і хвороба загрожує продовженню його кар'єри[3]. 9 травня 2012 року Пеле покинув клуб[4], не зігравши за нього більше жодного матчу. У липні 2012 року малієць Мохамед Фофана, колишній партнер Йоана у «Тулузі», заявив в інтерв'ю, що Пеле більше не зможе грати в футбол через хворобу[5].

Втім вже 4 січня 2013 року Йоанн оголосив, що хоче грати в футбол знову після дозволу лікаря і тренувався з «Діжоном» та «Ванном», щоб відновити фізичну форму[4][6]. У січні наступного року, більш ніж через три роки після останньої офіційної гри, воротар підписав контракт на 2,5 роки з «Сошо»[7][8]. 8 лютого 2014 року проти «Лілля» у матчі 24 туру Ліги 1 Пеле повернувся до професійного футболу після тривалої перерви. Зігравши до кінця сезону у 15 іграх, він не зміг запобігти вильоту клубу в Лігу 2. У наступному сезоні клуб не зміг повернутись до Ліги 1, попри високу продуктивність свого воротаря. 9 червня 2015 року була знайдена взаємна домовленість гравця з клубом, яка дозволила йому стати вільним агентом за рік до закінчення контракту[9].

У липні 2015 року Пеле приєднався до клубу Ліги 1 «Марсель»[10]. У першому сезоні був запасним воротарем, але після відоду Стіва Манданди Йоанн став основним воротарем[11] і у сезоні 2016/17 років зіграв у всіх 38 матчах Ліги 1, ставши воротарем з найбільшою кількістю «сухих матчів» серед усіх п'яти топчемпіонатів Європи[12] . Втім влітку 2017 року до команди повернувся Манданда, і Пеле знову став запасним воротарем. Станом на 1 червня 2020 року відіграв за команду з Марселя 61 матч у національному чемпіонаті.

У 2008 році зіграв два матчі за молодіжну збірну Франції: попри перевищення обмеження на вік (Пеле було 25 років проти ліміту у 21), правила товариського турніру дозволяли виступати трьом старшим гравцям за молодіжну збірну[13]. 2008 року запрошувався до складу національної збірної Франції на товариські матчі проти Тунісу і Уругваю[14], але на поле не виходив.

Старший брат Йоанна, Стівен Пеле, також футболіст[4]. Вони разом грали за «Ле-Ман» у сезоні 2002/03.

• Йоанн Пеле на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Йоанн Пеле на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)