Каванабе Кійосай

Походив з самурайського роду Каванабе. Другий син Каванабе Кіемона. Народився у 1831 році в Коґа, отримавши ім'я Нобуюкі, а після церемонії гемпуку — Сюдзабуро. У 1832 році разом з родиною перебрався до міста Едо (столиці сьогунату Токугава), де його батько став начальником пожежної охорони.

З ранніх років виявив художні здібності. За легендою, в 3-річному віці намалював свою першу жабу. Настільки схоже, що його мати негайно вирішила: хлопчик буде художником. У 1837 році почав навчання малювання в школі відомого художника стилю укійо-е Утаґава Кунійосі. У 1840 році поступив до майстерні Маемури Тови (зі школи Кано), який дав йому прізвисько Сутуґакі («Демон живопису»). При цьому друга частині ім'я — «ґакі» в середньовічній буддійської міфології називали вічно голодних демонів, також це слово має значення «малюк», «шибеник».

У 1848 році він перейшов до майстерні Кано Тохаку Тансін, головного відділення школи Кано, де написав свою першу відому роботу «Бісамон». У 1849 році він завершив своє формальне навчання і отримав художню ім'я Кано Тоїку Норіюкі.

Після цього став співпрацювати з художником Цубоямой Тодзаном, але в наприкінці 1852 року у них вийшов конфлікт через розпусну поведінку Кійосая. У 1854 році він розірвав зв'язок зі школою Кано і розпочав власну кар'єру. Незважаючи на це, він до 1859 року регулярно відвідував школу Кано, де продовжував вчитися.

У 1857 році він одружився з першою зі своїх чотирьох дружин Окійо (донькою художника Судзукі Кіїті) і відкрив власний магазин. У 1859 році помирає дружина. Через декілька місяців оженився вдруге — на Тосе, доньці Сакакібара Кенкіті, майстра бойових мистецтв. У 1860 році у нього народився син Сьодзабуро. Але того ж року помирає батько, наступного — старший брат художника. 1863 рік вважається початком основного періоду творчості Каванабе Кійосая як майстра гравюр. У цей час було створено близько 60 робіт.

Водночас своїми карикатурами брав участь у політичному житті Японії. До революції Мейдзі 1867 року Кійосая тричі ув'язнювали з політичних мотивів, але навіть після повалення сьогунату Токугава, він продовжував створювати політичні карикатури. 1867 року оженився на Тіке, доньці служителя храму Ріннодзі, яка 1869 року народила художникові доньку.

З 1869 по 1872 рік брав участь у створенні альбому «Подорож пеклом і раєм», який був створено для його покровителя, в пам'ять про його дочки, яка померла в ранньому віці. Роботи були сповнені почуттям гумору і були покликані показати, що донька патрона, померши, бере участь у святі загробного світу, який населено виключно красивими і талановитими людьми.

У 1870 році був учасником святкування з приводу виходу книги поета Кікакудо Удзяку, які проходили в одному з ресторанів. Під час застілля Кійосай неабияк напився і зробив декілька малюнків в яких в сатиричній формі зобразив представників влади. Незабаром його було заарештований і запроторено під варту. Там він утримувався протягом декількох місяців, а потім, в січні 1871 року, був засуджений до 50 ударів батогом, після чого був відпущений. У в'язниці він досить сильно пошкодив здоров'я і до кінця 1871 роки не займався малюванням. 1872 року померла мати.

У 1873 та 1878 роках зі своїми картинами брав участь у Всесвітніх виставках відповідно у Відні та Парижі. У 1874 році став співпрацювати з першим журналом манги «Есінбун Нірронті». У 1876 році познайомився та затоваришував з американським етнографом Ернестом Феноллоза і британським архітектором Джосайя Кондером. З кінця 1870-х років його головним покупцем стає шотландський колекціонер Вільям Андерсон.

1885 року померла третя дружина Тіка. Сам Каванабе Кійосай помер у 1889 році від раку шлунку. Похований на кладовищі храму Зуіріндзі в Токіо. На могилі встановили камінь у формі жаби.

Музей Кійосая було відкрито лише в 1977 році в Саїтамі стараннями його правнучки Каванабе Кусумі. До нього увійшли роботи самого художника, які збирала і зберігала дочка Кійосая і її діти. Перша виставка робіт Каванабе Кійосая, присвячена 120-й річниці його смерті, відбулася лише в 2008 році в Національному Музеї Кіото.