Казарми 35-го Брянського піхотного полку

Казарми 35-го Брянського піхотного полку — пам'ятка архітектури Кременчука[1], одна з небагатьох збудованих до Жовтневого перевороту споруд міста, що збереглися до сьогодні. Розташовані на розі вулиць Троїцької та Лікаря Овксентія Богаєвського. Зведені у 1910—1911 роках.

Казарми 35-го Брянського піхотного полку
Будівлі в 2020 році
Будівлі в 2020 році
49°04′32″ пн. ш. 33°25′10″ сх. д.
Країна  Україна
Місто м. Кременчук, Полтавська область
Розташування вул. Лікаря О. Богаєвського, 4
Будівництво 1910 —1911 роки
Статус  пам'ятка архітектури місцевого значення
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія та опис

У другій половині ХІХ століття в Російській імперії діяли спеціальні комісії з вирішення питань розквартирування військовослужбовців. 1876 року приймається рішення щодо виділення 30 млн карбованців для спорудження казарм, переважно в європейській частині імперії.

Кременчук на той час був важливим центром розміщення військового контингенту. На 1900 рік в місті розташовувалися управління військового начальника, 2-га бригада 9-ї піхотної дивізії, 35-й піхотний Брянський полк, 34-й піхотний Севський полк, артилерійський склад Одеського військового округу, міська артилерійська бригада, 5-й резервний артилерійський парк, Кременчуцький інтендантський речовий склад Одеського військового округу, а також Кременчуцький міський лазарет. Значна частина військових установ розміщувалася в приватному секторі (житло офіцерів, канцелярія, управління тощо). Рядові проживали в казармах. На початку ХІХ століття в Кременчуці були Дніпровські казарми, «Цукрові казарми» (в приміщеннях колишнього цукрового заводу), «Бульварні казарми», казарми на Піщаній горі, на території артилерійських складів та інтендантського складу, казарми міського гарнізону, 35-го піхотного Брянського полку та 36-го піхотного Орловського полку.

Казарми полку у період до 1917 року

Після повернення в місто з Російсько-японської війни 35-го піхотного Брянського полку було прийняте рішення про переобладнання для його потреб дерев'яних «Бульварних казарм». Будівництво нових кам'яних будівель тривало протягом 1910—1911 років.

Створений ансамбль казарм визначається використанням елементів середньовічної фортечної архітектури, зокрема, зубців-бійниць. Будівлі схожі за функціональним призначенням і композицією, проте не однакові. У 1913 році планувалося спорудження дзвіниці над похідною церквою Преображення Господнього, яка входила до архітектурного ансамблю казарм. Але Перша світова війна завадила здійсненню цих планів.

Будівлі, частково вцілілі під час Другої світової війни, були відновлені в радянський період. Довгий час в них дислокувалася десантна частина, пізніше вони використовувалися СБУ як тренувальна база.

Станом на 2018 рік казарми, включені в перелік пам'яток архітектури Кременчука, знаходяться з занедбаному стані[2]. На території розташована похідна церква[3].

Див. також

Примітки
  1. Пам'ятки м. Кременчук. Доступ до правди. 12.05.2017. Процитовано 1 серпня 2018.
  2. Ирина Андреева (26.09.2016). Какими были и стали здания Кременчуга. Кременчугская газета. Процитовано 1 серпня 2018.
  3. Роман Пацовский (1.03.2016). Утраченные святыни Кременчуга Церковь 35-го пехотного Брянского полка в память Преображения Господня. История Кременчуга и его окраин. Процитовано 1 серпня 2018.[недоступне посилання з липня 2019]

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.