Камінна душа (повість)

Гнат Хоткевич видатний письменник і всебічно розвинута людина ,глибину його думки відображає серед інших і твір Кам’яна Душа. Сама книга починається коли Маруся-сирота стає жінкою попа Василя і прибуває в Криворівню серце Гуцульского краю. Піп Василь є досить пасивним і турбується лише про свої попівські обов»язки але так невміло, що його не люблять люди .Проте його жінку попадю Марусю люди обожнюють. Вони прийняли її за свою ,і гуцулам подобається що вона цікавиться їхніми звичаями і традиціями , не сторониться людей ,а стає їм рідною .Надто сердечно і добре зустрічає свекруха, яка намагається дати дівчині - сироті свою любов і замінити їй матір.Та молодиці хочеться не тільки добра від людей ,жива природа карпатських гір пробуджує в ній жінку ,хочеться кохати і бути коханою .З попиком Василем вона не може відчути себе жінкою ,бо він асексуальний. ЇЇ життя змінюється коли вона зустрічає молодого красивого як з картин легіня-опришка,все те відбувається на квітучій природі біля красивої річечки, що звивається змією серед смерек .

Дмитро Марусяк відомий опришок що має нахабність приходити аж у самісіньку Криворівню ,пишно вбраний і без страху до будь кого. Його самого супроводжує особиста трагедія життєвих обставин ,коли він був одірваний від своєї коханої любки Катеринки ,що єдина могла заспокоїти його і втихомирити його буйний гірський норов. Марусяк так і до кінця твору і не дізнається хто став першопричиною його біди,а був це його власний односельчанин Юрко ,який пізніше став Юріштаном. Юріштан кохав Катерину і в нього був набагато страшніший характер ,де крім бажання влади була ще й підлість .Характерно що цієї підлості він набрався можливо й прислужуючи панам ,де дослужився до їхньої довіри і вони наділили його владою. Підлістю він підходить навіть до власного батька і робить з ним договір ,заплатити його борги і його власний батько опиняється в нього в руках. Він використовуючи батька як своє оруддя впливає на війта таким чином ,що Марусяка єдиного газдівського сина, який не підлягав призову забирають до війська на дванадцять років ,що для вільнолюбивого гуцула дорівнює смерті.Те все відбувається на фоні іншого кофлікту Марусяка з власним батьком, який хоче женити сина на багатій дівчині і відмовляє сину, який хоче брати за жінку свою кохану Катерину ,яка єдина знає як втихомирити буйний норов молодого Марусяка. Так кохання Юріштана до Катерини руйнує щастя молодих людей які б змогли бути разом навіть якщо б батько Марусяка не погодився на це.

                  Після втечі Марусяка з війська і повернення додому він починає жити життям опришка і скоро стає отаманом. Той рік дарує йому ще один подарунок .Розвиваються його стосунки з попадею Марусею ,яку він зустрічає в лісі. Він привселюдно вчиняє напад на Яворів під час храмового празника ,але не грабує нікого а просто бере «відкуп» поцілунком гарної попаді ,яка ще більше закохується в свого «лицаря». Тим вчинком він теж показує що має силу і владу-може цілуватися з попівною перед її вінчаним чоловіком .Хоч як потім вияснилося Маруся була незаймана і її цноту взяв Марусяк,тому фактично піп і не був її чоловіком .Хоча до цього закохані просто говорили і спілкувалися насолоджувалися товариством один одного ,без тілесної близькості. Остаточно тікати з своїм любасом ,Маруся вирішила після цього. Піп був їй огидний ,ображав її тим ще ,що не бачив в ній жінки .А Марусяк був лицарем з її снів. Їхні відносини розвиваються досить швидко в постійному весіллі. Але вони без майбутнього ,так як Марусяк жив одним днем і не хотів навіть думати про ґаздування. Його турбують внутрішні проблеми , які він намагається сховати за показною силою і гулянками. Маруся спочатку розчаровується в Марусякові ,і в той самий час бачить безвихідність свого становища, вона боїться повернутися через можливий осуд але й залишитися не може бо стала би розмінною монетою в товаристві чоловіків.Тут на її допомогу приходить Юрчик –велететь з безмірною силою, справжній опришок з принципами честі ,який пережив всіх ватагів і навіть опришкував з тими хто знав особисто Довбуша-легенду Карпат .Він не дав п»яному Марусяку передати його любку Марусю опришку Бідочуку як худобу ,і завадив її побиттю. Ясенів вирішили обрати своєю останньою гулянкою опришки перед спочинком , там жила ще одна любка Дмитра Марусяка -Срібнарчучка .Вона була ласим шматком для будь якого чоловіка ,та не потребувала нікого. ЇЇ чоловік Андрій був моцний і мочазний гуцул,та все ж Марусяку вдалося насолодитися коханням бажаної і такої недоступної молодиці. Андрія всі знали і поважали в селі як правдивого ґазду, і Дмитро приревнував будучи в корчмі  славу популярного Андрія, і хотів принизити його публічно. Андрій не стерпів смертельної образи і вступив в бій серед корчми з ватагом опришків, перемагаючи  його фізично ,але Марусяк витягнув ножа і вчинив смертельну рану Андрію. Це було фатальним не тільки для Андрія але й для самого Марусяка. Так як помста його жінки незабарилася ,Срібнарчучка   донесла про  плани Марусяка  Юріштану отаману пушкарів …
                 Юріштан котрий отримав таємним ,підлим способом Катерину за жінку ,двічі посилаючи до неї сватів і домігшись свого лише за другим разом , не зміг домогтися від Катерини правдивої любові. Катерина була неприступною . Юріштан збиткувався над гуцулами і навіть над власними односельчанами ,він перетворився на хижого деспота ,який пхав в катуш навіть дітей. Але коли при смерті його жінка сказала до нього лагідне слово, хоч це він і довів її до смерті ,то він клявся що змінить своє життя ,роздавав добро людям яке колись і сам же в них загарбав .Можливо якби Катерина проявила до нього ласку раніше, цього б деспота могло б і не бути?Чи не це шукав в ній Юріштан? Ласку яка б зм’якшила його серце ,зробила його добрішим ….

Маруся шукала способу утекти від того до кого колись недавно сама й утекла , її любов випарувалася після того як вона зрозуміла всю неможливість змінити вчинки свого любаса Дмитра .Вона просто не могла це зробити ,бо вона не була Катериною . Марусяк спочатку шукав в ній Катерини ,але не знайшовши ,продовжив доводити себе до смертельного кінця.

                   Тут назріває тепле почуття Юрчика –старого опришка ,що батьківською опікою намагається допомогти Марусі тікати і в кінцевому результаті таки завозить її додому в Криворівню до її попа. Юрчик глибоко переживаючи за її долю навіть їздить в Криворівню щоб вивідати, чи можна їй буде вернутися і чи приймуть її назад , ті пани що до них він так з презирством ставився . Любов Юрчика є своєрідною , він який не знав жіночих ласк , відлюдник, зумів принести найбільше добра і навіть врятувати життя Марусі ,зберегти її дитину від Марусяка.
             В творі мені сподобалося як реалістично описує автор життя гуцулів не ховаючись за романтичні ширми ,щира любов, підла зрада ,кумедні історії про попів ,все це характеризує по справжньому гуцулів. Особливо сподобалося розповідь про вогні на Юрія, який перебрав функції Бога Ярила ,коли все живе прокидалося ,раділо життю, ярилося і наповнялося життєвою силою .Тут чутно правдиві риси Руської віри ,з якими грозиться боротися піп Василь та звісно ж безрезультатно .Сумно і трагічно закінчує життя Катерина –перша любов Марусяка і кохання життя Юріштана .Це ж через неї почався весь той вир подій у книзі ,до якого потрапила і попадя Маруся. Катерина не мала любові близьких ,та її полюбили односельчани ,вона стала тою межею через яку мав змінитися і сам деспот тих країв Юріштан - ватаг пушкарів. Що цікаво ,ця особа згадується і в творі «Дідо Иванчик» авторства Петра Шекерика Дониківа , я був вражений прочитавши обидві майстерні книги, наскільки Юріштан був нашпигований злобою великого розміру , а як ми дізнаємося з книги про «Діда Иванчика» Юріштан вмер під плотом як собака побитий своїми ж пушкарями.

Щодо назви :Ой Марсусе камінная душе! то тут скоріше в Марусяка була камінна душа як і має бути в правдивого опришка ,або юріштана .Чому тоді На Марусю наговорюють що то в неї Камінна душа? Напевне тому що вкінці коли вішали її колишнього любаса Марусяка ,зустріла вона ту новину байдуже.Все таки знала що чекає його і була готова до цього,так як пристрасть її не змогла перерости в любов. А з попиком був лиш розрахунок ,бо попик потребував її для свого престижу настільки наскільки і Маруся його для нормального життя і будучини її майбутньої дитини. Опришки тут , контрастують з опришками в «Довбуші» Гната Хоткевича але позитивні персонажі такі як Юра який нічим собі голову не морочив, виступають за честь опришківської громади взагалі і виправдовують їх. Автор огляду Андрій Святополк Коминар

• Камінна душа: повість — Чернівці: З друк. тов. «Рус. Рада», 1911. — 376 с.
• Камінна душа: Повість. – 2-ге ювіл. вид. в 25-ліття діяльності авт. – Катеринослав: Держвидав України, 1922. – 312 с.
• Камінна душа: Повість. – Х.: Рух, 1932. – 362 с.
• Твори у 8 т. Том 8: Камінна душа: Повість. – 1932. – 364 с.
• Камінна душа: Повість / Післямова С.Ковальчука; Іл. В.Л.Глуздова. – К.: Держлітвидав України, 1958. – 363 с.
• Твори в 2 т. Том 2. – Київ, 1966. – с. ?
• Камінна душа: Повість / Іл. С.Караффи-Корбут. – К.: Дніпро, 1970. – 371 с.
• Камінна душа: Повість / Передм. О.Засенка; Худож. Д.Грибов. – К.: Дніпро, 1981. – 295 с.
• Камінна душа. – К., Школа, 2009. – 288 с.
• Камінна душа. – Центр навчальної літератури, 2020. – 298 с.

• Євшан М. Камінна душа [рецензія] // Літ.-наук. вісн. – 1911. – Т. 55. – С. 438-441.
• ЛИПА І. Наша повість // Укр. хата. – 1912. - № 2. – С. 128-132.
• ГАДЗІНСЬКИЙ В. [Рецензія на 2-ге видання повісті] // Червон. шлях. – 1923. № 2. – с. 282-304.
• ПОЛІЩУК В. [Рецензія на 2-ге видання повісті] // Червон. шлях. – 1923. - № 2. – С. 299 – 301.
• КОВАЛЬЧУК С. Гнат Хоткевич і його повість “Камінна душа” // Хоткевич Г. Камінна душа. – К., 1958. – с. 336-360.