Канбера-Мару

Судно спорудили в 1936 році на верфі Mitsui Bussan Kaisha на замовлення компанії Osaka Shosen Kaisha[1], яка призначила його для використання на своїй австралійській лінії.

У серпні 1938-го під час виконання рейсу з Австралії судно залучили до пошуків літаючого човна «Hawaii Clipper», який виконував транс-тихоокеанський рейс з Каліфорнії до Маніли та зник наприкінці липня. Канберра-Мару витратило дві доби на пошуки літака, проте не досягнуло успіху (у підсумку «Hawaii Clipper» так і не вдалось відшукати).

13 жовтня 1941-го судно реквізували для потреб Імперської армії Японії.

26 грудня 1941-го Канберра-Мару доправило військовослужбовців на Малаккський півострів, де вже кілька тижнів тривала десантна операція японської армії.

9 січня 1942-го Канберра-Мару та ще 10 суден вийшли із устя Перлової річки та наступної доби прибули до бухти Камрань на узбережжі В’єтнаму. Більша частина цього загону призначалась для перевезень підкріплень до Сінгори, проте Канберра-Мару та Кансай-Мару мали прийняти участь у висадці в на островах Анамбас (архіпелаг Ріау) та в Ендау (східне узбережжя півострова Малакка за півтори сотні кілометрів на північ від Сінгапуру). На борту цих двох транспортів перебували військовослужбовці 18-ї дивізії та 96-го аеродромного батальйону (останні мали ввести в дію аеродроми Каханг та Куланг).

20 січня конвой полишив Камрань та під вечір 22 січня прибув до Сінгори. Незадвого до завершення 24 січня Кансай-Мару і Канберра-Мару рушили далі та вранці 26 січня прибули до островів Анамбас, висадка на які не зустріла спротиву.

27 січня почалась висадка в Ендау. Два англійські есмінці спробували атакувати транспорти, проте у підсумку цей напад відбив загін японських бойових кораблів.

20 – 22 лютого 1942 Канберра-Мару та ще 10 суден здійснили рейс із Камрані до Сінгори (10-й малайский конвой підкріплень, 10th Malaya Reinforcement Convoy).

На початку серпня 1942-го союзники почали операцію по захопленню Гуадалканалу (Соломонові острова), що змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 29 вересня 1942-го Канберра-Мару вийшло з японського порту Саєкі у складі третього ешелону конвою "Окі", який прослідував через Окінаву та Сайпан і 10 жовтня досягнув Рабаулу – головної передової бази японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.

На початку листопада Канберра-Мару задіяли у наймасштабнішій операції з доставки підкріплень на Гуадалканал і перевели його до якірної стоянки Шортленд – прикритої групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів.

12 листопада судна з військами полишили Шортленд, проте невдовзі повернулись назад на тлі повідомлень про жорстоку битву надводних кораблів біля району висадки. У другій половині дня 13 листопада 11 транспортів, розділених на два ешелона, знову рушили з району Шортленд до Гуадалканалу. Канберра-Мару належав до більш швидкого першого ешелону, котрий мав висадити доправлених вояків біля Тассафаронгу. Транспорти супроводжували 11 есмінців, а повітряне прикриття надавали літаки базової авіації та гідролітаки з бази у Шортленді.

Судна завершували прохід між островами Нова Джорджія та Санта-Ісабель і наближались до Гуадалканалу, коли невдовзі після опівдня 14 листопада почались удари американської авіації. У першому ж нальоті Канберра-Мару було поцілене та затонуло, при цьому з нього (а також потопленого у тій же атаці Нагара-Мару) змогли зняти 1500 осіб.

Можливо також відзначити, що за підсумками операції японці втратили всі 11 транспортів, хоча частину бійців і вдалось висадити на Гуадалканалі (так само загинули і обидва залучені лінійні кораблі).[2]