Каннусі

Каннуші (【神主】, かんぬし, kannushi, «священик») — шінтоїстський священослужитель. Представник шінтоїського духовенства (神職, шіншьоку). Голова й управитель шінтоїського святилища, де вшановують божество. Первісно — жрець-шаман.[1]

Священик в одязі карігіну та вороній шапці.
Священик одягнений в Дзеей, у супроводі міко

Опис

Священик виступав як шаман — посередник божеств, оракул, покликаний доносити божественну волю до простих смертних.[2] Він вважався чудотворцем або святим, який завдяки своїй практиці очищувальних ритуалів досяг здатності бути медіумом для божества. Пізніше священик став сприйматися як представник духовенства — людиною, що працює в святилищі та відповідає за релігійні церемонії.[1][3]

У давнину, завдяки синтезу духовної та світської влади, в ролі священика виступав голова роду, який очолював його членів на час релігійних церемоній. Часом це могла бути інша офіційна особа. Пізніше роль священика стала специфічнішою. Термін «каннуші» фігурує як в «Коджікі», так і в «Ніхон шьокі». Згідно з цими текстами, священиками були імператриця Джінґу та імператор Суджін.[2] В одному і тому ж святилищі може бути кілька різних типів священослужителів. Так, наприклад, в Святилищі Ісе або святилищі Оміва можна зустріти Верховного (大神主, Ō-каннуші), загального (総神主, Сō-каннуші) і тимчасового священиків (権神主, Ґон-каннуші)[2][3]

Священики можуть одружитися, і зазвичай їх діти успадковують їх посаду.[4] Хоча ця практика нині не має офіційного статусу, вона, як і раніше, існує.[5]

Одяг священика — традиційний одяг японського аристократа при імператорському дворі. Основі елементи — Дзеей, ебоші та каріґіну, які не мають якого-небудь містичного сенсу. Це підкреслює близький зв'язок між культом божест та фігурою імператора. Інші предмети, що використовуються священством, включають в себе жезли шяку та онуса. Під час виконання релігійних обрядів священикам допомагають жриці міко.

Для того щоб стати священиком, новачок повинен пройти навчання в університеті, схваленому Головним управлінням щінтоїстських святилищ. Зазвичай таким виступає токійський університет Кокуґакуїн. Замість цього можна також пройти іспит на кваліфікацію кандидата. Священикам дозволено ставати не лише чоловікам, але й жінкам. При цьому вдови можуть успадковувати посаду свого покійного чоловіка.

Див. також

Примітки
    • Kannushi (in Japanese), Iwanami Kōjien (яп. 広辞苑) Japanese dictionary, 6th Edition (2008), DVD version
  2. Nishimuta, Takao (28 березня 2007). Kannushi. Encyclopedia of Shinto. Kokugakuin. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 16 жовтня 2009.
  3. Moriyasu, Jin. Kannushi. Nihon Hyakka Zensho (Japanese). Shogakukan. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 16 жовтня 2009.
  4. Nishimura, Hajime (1998). A Comparative History of Ideas. Motilal Banarsidass. ISBN 978-8120810044.
  5. Shinshoku. Encyclopaedia Britannica Online. Архів оригіналу за 31 березня 2009. Процитовано 16 жовтня 2009.

Бібліографія
  • 井上順孝. 神道. — ナツメ社, 2006. ISBN 9784816340628

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каннуші

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.