Канонерки Рендела

Канонерки Рендела — це різновид канонерських човнів, побудованих у другій половині 19 століття, розроблені британським заводом Армстронга за конструкцією Джорджа Рендела або за їх зразком. Спочатку вони були розроблені як кораблі берегової оборони, але їх також застосовували і вони також виконували функцію обстрілу наземних цілей. Це не кораблі одного типу, а скоріше певний підклас військових кораблів з деякими загальними рисами конструкції, головною з яких було озброєння важкою гарматою. Більшість канонерок Рендела мали відносно невелику водотоннажність (як правило, близько 250 тонн, але деякі види цих кораблів мали набагато більші), низький надводний борт і зазвичай, не несли щогл. Перша канонерка Рендела була спущена на воду у 1867 році, а останній корабель такого типу був виготовлений у 1894 році. В англійській морській літературі їх зазвичай називають «flatiron gunboats»[1] (буквально — «прасковими канонерками») через характерний силует, що нагадував праски 19 століття.

HMS Bustard (канонерка Рендела типу Ант). Фотографія зроблена під час Першої світової війни. Оригінальна гармата корабля замінена на більш сучасну.

Опис конструкції
Модель типового британського канонерського човна Рендела типу «Ант»

Типовий канонерський човен Рендела мав близько 250 тонн водотоннажності, довжину близько 100 футів (30 м), осадка становила близько 6 футів (1,8 м). Основним озброєнням була одна важка гармата, розміщена на носі, зазвичай 254—305 мм (10-12 дюймів). Наведення здійснювалося всім корпусом корабля, гармата була настільки важкою, що її не можна було помістити у обертову башту, бо це загрожувало б стабільності малого корабля. Зазвичай ці канонерки не були броньовані[2]. Кораблі мали два гвинти, які в поєднанні з невеликою осадкою, забезпечували їх високу маневреність. Водночас канонерські човни цієї конструкції мали низьку морехідність. Максимальна швидкість була до 9 вузлів, але їх можна було буксирувати на набагато більшій швидкості. Екіпаж складав 30-40 моряків. Було також створено ряд вдосконалених конструкцій на основі канонерок Рендела, що мали набагато більшу морехідність, були оснащені щоглами, наприклад, німецькі канонерські човни типу «Веспе» мали понад 1100 тонн водотоннажності, несли броню та набагато більший екіпаж із 76 моряків.

На основі концепції канонерок Рендела були розроблені невеликі крейсери, такі як китайський тип «Chaoyong» і японський «Tsukushi». Хоча вони були значно більшими (близько 1350 т), вони були неброньовані та озброєні дуже важкими гарматами з повільним перезаряджанням.[3]

Бойове використання

Канерські човни Рендела будувалися як для ВМС Британії, так і для експорту[1] . Кораблі на їх основі почали будувати різні країни. Вони стали популярними, особливо через те, що спочатку здавалися гарним поєднанням гармат великого калібру (деякі мали навіть 15 або 16-дюймовими гарматами) та невеликих дешевих кораблів. Їх навіть навіть називали павучими лафетами для важких гармат[2] . Ці канонерки захищали невеликі розміри та осадка, завдяки яким вони могли діяти на прибережних мілководдях, недосяжних для важких кораблів . На практиці, однак, виявилося, що як кораблі берегової оборони їх можна було використовувати лише за ідеальних погодних умов при відсутності хвиль. Їм також було вкрай складно вразити рухому ціль. Реальні бойові дії (битва при Фучжоу або битва при Вейхайвеї) показали, що цей різновид канонерських човнів не становив великої загрози для великих крейсерів, які могли легко маневрувати і вести вогонь з більшою кількісті гармат. Хоча їх використання як зброї оборонни було невдалим, їх неодноразово з великим успіхом використовували обстрілів наземних позицій противника. Використання канонерок Рендела у цій ролі вимагало принаймні місцевого панування на морі флотом, який їх застосовував. Але в саме для огневої пітримки вони використовувалися неодноразово і дуже ефективно під час Першої світової війни та раніше, наприклад, в 1890 р. в Аргентині під час придушення антиурядового повстання або військово-морським флотом Греції у 1897 р. під час греко-турецької війни.

Література
  • Send a Gunboat, The Victorian Navy and Supremacy at Sea, 1854-1904. с. 162–166. ISBN 9780851779232.
  • Naval Warfare, 1815-1914. ISBN 9780415214780.

Посилання
  1. Roger Chesneau, Eugène Kolesnik (red): Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905, Londyn: Conway Maritime Press, 1979, ISBN 0-85177-133-5, s.107
  2. G. Smirnow, W. Smirnow: Ot kanonierok k bronienoscam bieriegowoj oborony w: Modielist-Konstruktor nr 4/84 (ru)
  3. Wright, Richard N.J. (2001). The Chinese Steam Navy, 1862-1945 (англійська). London: Chatham Publishing. с. 47. ISBN 1-86176-144-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.