Карантин (фільм, 2008)

30 січня 2009 року на сайті kinofilms.ua критик Redder дав розгорнуту рецензію на фільм. Художня цінність рецензії провокує подати витримки із цієї літературної праці (переклад Redder'a):

"…Злі сили змушували мене подивитися трилер під назвою «Карантин», що я й зробив. Фільм виявився знятий у модній нині припадочній манері «типу реальних зйомок». Шкода, що до них цією фігнею вже постраждала «Відьма із Блер», «Монстро» й «Щоденники мерців», а так вийшло самобутньо, таки-да…

…Молода журналістка Анджела Вайдал та її оператор, негр Скотт (на прізвище Персіваль, до речі) роблять репортаж про пожежну дільницю міста Лос-Анджелеса, і з цією метою завалюються всередину, заявляючи здивованим пожежникам, що вони тепер з ними — не-розлий-вода! Пожежники цілком не проти, особливо пильно придивляючись до журналістки; та й на негра теж дехто поглядає з інтересом. І не встигла наша Анджела навіть як треба поїздити по пожежній жердині й надивитися на пожежні шланги (гусари, мовчати!), як до дільниці поступає виклик! Терміново біжіть, кажуть по телефону, на бульвар Сансет, там бабусю-лихварку якийсь п'яний сокирою зашиб. Браві хлопці, а також наша дівчина із чорним сером Персівалем мчать туди, після чого починається страшне. Виявляється, бабуся-лихварка була зовсім не бабусею, а точніше, не зовсім бабусею, а цілою місіс Еспіноза. Чи була вона ріднею відомому філософу, поки встановити не вдалося. Еспіноза ця заразилася підступним вірусом сказу, який перетворює нормальну людину на чистого зомбі буквально протягом декількох хвилин. Звичайно, нещасні рятувальники ні про що подібне не підозрюють, в результаті чого бабуся підбирається до них на відстань кидка — а потім я-а-ак стрибне! І от результат — двоє поранених у перші ж десять хвилин операції. Єдиним, хто реагує чітко й швидко на загрозу зараження, виявляється уряд США, він миттєво оточує будинок із ураганячою Еспінозою, наганяє солдатів і перекриває всі входи й виходи. А ті громадяни, що сидять всередині, звичайно, виявляються надані самі собі. Ну й ще лиховісним зомбарям, звісна річ. В результаті обложеним доводиться використовувати будь-які підручні засоби для втихомирення особливо буйних і скажених. В одному випадку оператор Скотт навіть використовує улюблену камеру для вибивання в якоїсь неадекватної тітки всіх її гниючих мізків. Дуже, дуже гарні й міцні камери в них там в Америці, я собі теж хочу таку. З такою бронебійною камерою можна навіть відважно гуляти по району, ніхто й не пискне. Зображення зомбі мало деякі зміни, але не дуже сильні. Зомбі тепер вміють голосно репетувати й стрибати з розбігу, а проте дохнуть не тільки від пострілу в голову, але навіть і від сильного удару куркулем у рило. Загалом, плюс два до швидкості, мінус один до статури. Крові у фільмі порядно, аматори залишаться задоволені, крім того, як melee weapon вміло використовується пожежна кувалда — шматки від скажених зомбарів так і відлітають. Правда, використовується вона якось мляво, всього лише декілька разів, інший час у хід йдуть кулаки і ноги. З іншого боку, як колишній кувалдомахатель, розумію — вона … важка, її постійно тримати у висячому положенні дуже утомливо. Серед персонажів найбільше сподобався дідок-росіянин — Юрій Іванов. Сподобався характерним акцентом і розсудливістю: практично всі ідеї, як вибратися із замкненого будинку, належать йому. На жаль, відповідно до режисерського задуму, дідка благополучно заразили вірусом й убили. Грає його, до речі, той ж актор, що й Бориса Бритву в ["Великий куш" — Авт.], серб на ім'я Раде Шербеджия. Тупа журналістка під кінець почала неабияк бісити — повною відмовою що-небудь робити, нескінченним вереском й істерикою. Тому коли її таки потягли в темряву разом з її криками, відчув полегшення. А тут вже й фільм закінчився. Фільм, повторюся, перезнятий з іспанського оригіналу. Тому деяких сюжетних рішень, не знаючи подій [Репортажу], зрозуміти неможливо. Зовсім незрозуміло, що ж це за громадянин такий жив на горищі, куди він подівся, і для чого там був магнітофон. Неясно, що це був за худенький лаборант, і як він міг не почути двох чуваків у тісній кімнатці. Ну й за яким хріном громадяни бігли на горище, коли вихід був у підвалі — теж зрозуміти непросто.

Фільм, як можна здогадатися за манерою зйомки, недорогий, майже вся дія відбувається в межах одного-єдиного будинку, акторів усього десяток. Тому бюджет фільму склав усього 12 мільйонів, а зібрав він у світі цілих 36 мільйонів [$41,3 млн — Авт.], що є явним успіхом…"[2]

• Тизер «Карантину» з'явився в мережі «усього» через кілька місяців з дня прем'єри його першоджерела — іспанського фільму «Репортаж».
• У жодній країні світу «Карантин» не вийшов на екрани точно в термін: в залежності від території дата його прем'єри переносилася як мінімум один раз.
• «Карантин» обійшовся творцям в 12 мільйонів доларів — що приблизно в шість разів дорожче його іспанського оригіналу; і разом із релізом DVD i Blu-ray у світі зібрав майже у шість разів більше, чим фільм обійшовся творцям.[9]