Карлос Хартлінг

Карлос Хартлінг, уроджений Карл Вільгельм Хартлінг, (1 вересня 1869 року, Шлотгайм, Шварцбург-Рудольштадт — 13 серпня 1920 року, Санта-Текла) — гондураський музикант німецького походження[1]. Навчався у Веймарській та Лейпцигській консерваторіях, закінчив навчання в Музичній академії Мюнхена. Після навчання працював керівником військових оркестрів, зокрема в музичному корпусі 3. Thüringischen Infanterie-Regiments Nr. 71

Аугусто Констансіо Коельйо Естевес
ісп. Carlos Hartling
Ім'я при народженні	нім. Carl Wilhelm Härtling
Народився	2 вересня 1869(1869-09-02) Шлотгайм
Помер	13 серпня 1920(1920-08-13) (50 років) Санта-Текла, Сальвадор
Громадянство	Гондурас
Діяльність	композитор
Відомий завдяки	музикант
Magnum opus	Гімн Гондурасу
Батько	Georg Friedrich Härtling
Мати	Johanne Henriete Wilhemine Härtling
У шлюбі з	Guadalupe Ferrari Guardiola
Діти	Enriquekta Härtling Ferrari, Alicia Härtling Ferrari.

27 червня 1896 року він переїхав в Гондурас на запрошення Полікарпа Бонільї. Там почав працювати вчителем музики і керівником концерту. 23 вересня він вже зробив свою першу концертну презентацію.

Президент Гондурасу Мануель Бонілья доручив поету Аугусто Констансіо Коельйо написати слова до нового гондураського гімну, а Карлосу Хартлінгу написати до них музику. Карлос виконав доручення у 1903 році, але перше публічне виконання Гімну відбулося лише 13 листопада 1907 року в порту Амапали на зустрічі президентів Центральної Америки.

Під час другого президентського строку Мануеля Бонільї текст і музика гімну були популяризовані, а 13 листопада 1915 року президент Альберто Мембраньо указом № 42 затвердив державний гімн офіційно.

Крім гондураського гімну, Карлос Хартлінг написав ще низку музичних творів, таких як «Saludo de Tegucigalpa», «Bajo la Bandera Hondureña», «Paz Eterna» — траурний марш, прем'єра якого відбулась під час поховань президента Мануеля Бонільї, «Marcha del General Morazán» «El Murmullo de los Pinos Hondureños».

Помер від жовтої гарячки у віці 50 років.