Карл-Орланд (12-й Дофін)

батьки Карла-Орлана

Шлюб Карла і Анни відбувся в грудні 1491, менш ніж за рік до народження дофіна. Королю був вкрай потрібен спадкоємець престолу. Через кілька місяців Анна погодилась зачати дитину. Усі сподівалися на те, що Анна завагітніє. Всі надії здійснилися — королева завагітнила, і король Карл VIII не міг стримувати свою радість. Восени 1492 року у замку Плессі-ле-Тур спеціально все було організовано для пологів — підготовлені меблі, постільна білизна, посуд із золота і срібла.

У королеви почалися перейми в ніч на 10 жовтня. Пологи приймали королівські лікарі та акушерки. З нею був Карл, який незабаром втратив свій спокій. Однак, все пройшло добре, і о четвертій годині ночі Анна народила здорового хлопчика, який був названий зрештою Карлом-Орландом.

Ім'я принца стало предметом розбрату. Його батьки і хрещена мати, Жанна де Лаваль, вдова короля Рене, хотіли назвати Орландо, на честь героя Пісні про Роланда. Однак куми Людовик, герцог Орлеанський і П'єр II, герцог Бурбон навідріз відмовився дати майбутньому королю Франції іноземне ім'я і хотіли назвати його на честь предків: Людовік, Філіп або Карл. Нарешті, після трьох днів сперечань був досягнутий компроміс: дофіна буде Карлом-Орландом. Хрещення відбулося 13 жовтня. Дофін, одягнений у золоті тканини, був занесений у церкву Святого Іоанна, принц був хрещений у купелі. Карл VIII благословив Карла-Орланда. Анна Бретонська, ще не оговталася після пологів, не була присутня на хрещенні.

Карл-Орланд був здоровою і енергійною дитиною, виріс сильним, вільно говорив з трьох років. У нього був світлий колір шкіри, чорні очі та пухке волосся. Коли йому виповнилося 18 місяців, його відправили до Амбуазу, під нагляд двох вихователів, і в оточення безлічі слуг. Він був гордістю і радістю своїх батьків. Його мати в ньому душі не шкодувала, купувала йому численні подарунки. Його батько називав найкрасивішим з дорогоцінних каменів. Обидва наполягали на тому, щоб їм постійно доповідали про його здоров'я і його прогрес.

Король також визначив ряд заходів для того, щоб захистити свого спадкоємця. Полювання в лісі Амбуаза було заборонено. У місті контролювали чотири ворота, а інші позакривали, щоб легше відстежувати приїжджих і контролювати населення міста. Лучники були розміщені в стратегічних точках замку, а малюк був постійно під наглядом.