Карл Лиш

Народився у невеликому австрійському селі Кірхбіхль у сім'ї лікаря. Після закінчення школи у Куфштайні вивчав медицину в університетах Вени, Цюриха та Інсбрука. Закінчив у 1931-му році інсбруцький університет імені Леопольда та Франца та перейшов на роботу на кафедрі офтальмології цього ж навчального закладу. В наступні роки працював в університеті Мюнфена. З 1947 пр 1980-й рік був головою відділення офтальмології лікарні міста Вьоргль, розташованної біля місця його народження.

Вперше гамартоми райдужної оболонки були описані у 1918-му році. Їх значення у діагностиці нейрофібромотозу першого тіпу було показано у 1937-му році Карлом Лівшем, у честь якого вони отримали своє ім'я. Після було встановлено їх виняткова роль у диференційній діагностиці хвороби Реклінгхаузена.

Вузлики Ліша зустрічаюсться майже у всіх хворих на нейрофібромотоз I типу, доросліших від двадцяти років. На вигляд це невеликі білуваті плями (гамартоми) на райдужці ока. Вузлили Ліша не можна виявити без офтальмологічного огляду. Частота знаходженяя вузликів зростае з віком хворого: у віці від 0 до 4 років — до 22 %  випадків; 5 — 9 років — до 41 %; 10 — 19 років — до 85 %; доросліше 20 — до 95 % хворих на нейрофібромотоз першого типу. Вузлики Ліша не зустрічаються при інших формах нейрофібромотозу.