Карл II (герцог Беррі)

Походив з династії Валуа. Син та молодша законна дитина Карла VII, короля Франції та Марії Анжуйської. Народився у місті Тур 1446 року.

У 1461 році після смерті свого батька і вступу на королівський трон свого старшого брата Людовика XI, Карл отримав в апанаж (спадкове володіння) герцогство Беррійське. Водночас його було оголошено спадкоємцем трону. У 1463 році підтримав фундацію університету в Буржі.

Карл Беррійський розпочав боротьбу зі своїм старшим братом, французьким королем Людовиком XI, намагаючись завадити останнього розширити свою владу й приборкати васалів. Карл підтримав Лігу суспільного блага, яку було створено в Парижі у травні 1465 року. Її членами стали Карл Шароле, Франциск II, герцог Бретонський, Жан, герцог Алансонський, Жан II, герцог Бурбон, Жан II, герцог Лотаринзький, Жак, герцог Немур, граф Жан V д'Арманьяк, Людовик Люксембург, граф де Сен-Поль, граф Жан де Дюнуа і сеньйор Карл II д'Альбре. Герцога Карла було оголошено капітаном (головою) Ліги.

16 липня 1465 року в битві при Монлері французька армія під орудою Людовика XI зазнала поразки від бургундських військ на чолі з Карлом Шароле. Людовик IX відступив до Корбеля, а звідти прибув до Парижа. Незабаром війська принців підійшли до Парижу і взяли в облогу французьку столицю. Наприкінці жовтня 1465 року король Франції був змушений укласти мирний договір з бунтівними принцами в Конфлані. Карл на додаток до герцогства Беррійського отримав герцогство Нормандію.

Незважаючи на свою поразку і територіальні втрати, Людовик XI продовжив боротьбу з великими феодалами. Незабаром король зміг посварити Карла Нормандського і Беррійського з герцогом Франциском Бретонська. У 1466 році Людовик на чолі армії вдерся до Нормандії і за кілька тижнів захопив усю провінцію. Герцог Карл, втративши свої володіння, втік з Руана до Бретані. Того ж року втратив герцогство Беррійське.

Влітку 1468 король Генеральні штати в Турі прийняли рішення про повернення Нормандії до складу королівського домену. Карл повинен був відмовитися від Нормандії за річну ренту в розмірі 12 тисяч ліврів. Втім брав участь у боротьбі проти брата-короля, який вдерся до Бретані.

У вересні 1468 року в Ансені Карл разом з Франциском II Бретонським змушені були укласти мирний договір з королем Франції. Карл відмовився від претензій на Нормандію, а Франциск Бретонський визнав свою ленну залежність від Франції і відмовився від союзу з Бургундією.

Втім герцог Карл зумів скористатися невдачею короля в Пероні, де потрапив у полон. У жовтні 1468 Карл Сміливий полонив короля і змусив його підписав новий мирний трактат, відмовившись від ленних прав на Фландрію і Пікардію. Людовик XI обіцяв передати своєму герцогу Карлу у володіння провінцію Шампань, але після звільнення не став виконувати свою обіцянку.

У квітні 1469 року Карл зустрівся з королем Франції, який замість Шампані передав йому у володіння герцогство Гієнь. У серпні того ж року став першим кавалером Ордену Святого Михайла. Незабаром розглядав проект шлюбу з Хуаною, донькою Енріке IV, короля Кастилії і Леону. Втім зрештою відхилив його. У 1470 році перестав бути спадкоємцем трону після народження у короля Карла, що став дофіном.

1471 року герцог Карл вирішив одружитися з Марією, єдиної дочки і спадкоємиці герцога Карла Сміливого. Людовик XI відмовився підтримати одруження свого молодшого брата на Марії Бургундській. Папа римський Павло II також відмовився дати свою згоду на шлюб Карла Гієньського з Марією Бургундською через їхню близьку спорідненість. Наступний папа римський — Сікст IV — підтвердив рішення попередника.

24 травня 1472 роки герцог Карл раптово помер у Бордо від сухот або венеричної хвороби. Існувала також версія, що його було отруєно за наказом короля Людовика IX. Після смерті герцога Карла король Франції приєднав Гієнь і Пуату до королівського домену.

Коханка — Ніколь, донька Жана II де Шамбре-Монсоро

Діти:

• Ганна (д/н-1490), дружина Франсуа де Вольвьє, барона Руссек
• донька (ім'я невідоме)

• Charles Petit-Dutaillis, «Francia: Luigi XI», cap. XVIII, vol. VII (L'autunno del medioevo e la nascita del mondo moderno) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 657—695.
• Jacques Heers, Louis XI: le métier de roi, Paris, Perrin, 1999, 430 p. (ISBN 2-262-01233-4). Réédition au format de poche: Jacques Heers, Louis XI, Paris, Perrin, coll. " Tempus " (no 40), 2003, 430 p.

1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570