Каталонська держава (1873)

Паралельно з розвитком національного руху в Каталонії, виник рух на підтримку федералізації Іспанії. У Каталонії федералісти поділилися на дві групи — радикальне крило, яке бачило федералізацію Іспанії як проміжний етап на шляху до повної незалежності Каталонії, та помірковані, яке бачило майбутнє Каталонії у складі федеральної Іспанії.

У 1869 році представники Каталонії, Арагона, Валенсії та Балеарських островів підписали пакт у Туртоза, який передбачав реорганізацію Іспанії з унітарної монархії в федеративну демократичну республіку[4].

11 лютого 1873 року, через політичну кризу в Іспанії, зрікся престолу король Амадей I, та була створена Перша іспанська республіка[5].

9 березня 1873 року в Барселоні Рада провінції Барселона, у якій більшість мало радикальне крило федералістів Каталонії, проголосило створення Каталонської держави. Також було обрано тимчасового президента держави Каталонії — Бардомер Лоштау і Прац[2][6].

Після проголошення Каталонської держави президент Естаніслао Фіґерас та голова уряду Франсиск Пі-і-Марґаль Першої Іспанської республіки заявили, що іспанська армія збройно захопить Каталонію. Після цього Каталонська держава була змушена скасувати свою незалежність[7].

Під час Другої карлістської війни війни Каталонія підтримувала карлістів. Після закінчення війни, у січні 1874 року, генерал Франсіско Серрано захопив владу в Іспанії, а у січні 1875 року було відновлено іспанську монархію. На трон було поставлено Альфонса XII з династії Бурбонів.

Іспанська влада почала проводити ще більші репресії проти Каталанії.

• Els intents de proclamació de l'Estat Català de 1873 (кат.)